Очолює групу дослідник Східної Європи, автор вельми популярної в німецькомовних країнах книги „Україна” Ернст Людеманн, котрий є керівником українсько-німецького товариства в старовинному університетському місті Ґайдельберґу. Ми попросили пана Ернста розповісти про свою співпрацю з Дрогобичем і мету візиту.

– В Дрогобичі я вже вдруге. Перший раз відвідав це місто два роки тому – в рамках гуманітарної співпраці нашого товариства з „Карітасом” започаткував контакти з його директором отцем Ігорем Козанкевичем. Приблизно у той же час познайомився з діяльністю міжнародного католицького Будівельного чину, осідок якого знаходиться в німецькому Людвіґсгаффені. В його керівника отця Рунка виникла ідея допомоги реабілітаційному центрові „Назарет” Дрогобицького „Карітасу”. Зібрали групу з волонтерів з різних країн і попрацювали на впорядкуванні території центру. Принагідно зазначу: я – маю і українські корені, до того ж багато подорожую і знаюся непогано на українські кухні. Проте такого смачного борщу, як у „Назареті” (а готували його самі підопічні центру) їсти не доводилося ніде.

Цьогоріч приїхало нас небагато, усього четверо. Зі мною в Дрогобичі (точніше – в Рихтичах, адже сам там успішно функціонує центр реабілітації колишніх алко- і наркозалежних) працюватимуть бельгійські студенти з Фландрії (північна частина Бельгійського Королівства) Софі Рот, Йоріс Ланакен та Еліна Де Борґен. Роботи в „Назареті” багато, там і на будівництві треба допомогти й територію облаштовувати. Й ми готові робити все, чого потребують наші українські друзі й партнери. Водночас хочу щиро подякувати заступникові отця Ігоря Козанкевича, опікунові „Назарету” панові Хосе Турчику за надану можливість в супроводі професійного гіда познайомитися з вашим старовинним містом. Ми зачаровані Дрогобичем, його історією та багато культурність й вже думаємо про те, як повернутися сюди ще раз. Гадаю, нам це вдасться, позаяк маємо намір поглиблювати й розвивати нашу співпрацю з дрогобицьким доброчинним центром „Карітас”…