За допомогою методології усної історії, організатори проєкту записували глибинні інтерв’ю – тривалі, кількагодинні розмови з бійцями, медиками, волонтерами, капеланами, психологами тощо, в яких вони розповідали про свій особистий досвід, своє бачення подій, свої відчуття та почуття. Загалом вдалося записати сотню таких особистих історій про досвід війни. Всі вони були транскрибовані, тобто перетворені з аудіо чи відео у текст. Всі записи та транскрипти систематизовані, описані та небавом будуть передані до Українського інституту національної пам’яти у вигляді архіву, що буде доступний дослідникам та всім охочим.

Проєкт мав ще другий компонент. Орієнтовно раз на місяць організатори влаштовували онлайн-зустрічі для ветеранської спільноти, на які запрошували на них авторів, редакторів, упорядників видавництва «Дух і Літера» та його друзів, і говорили на важливі історичні та соціальні теми.

На зображенні може бути: 1 особа та текст

Так за вісім місяців існування проєкту, в гостях у «Діагноз: війна» побували докторка історичних наук, професорка Олена Стяжкіна, яка говорила про незавершену Другу світову війну; дослідник дисидентського руху Олексій Сінченко оповідав про тюремний побут дисидентів; журналіст Максим Віхров – про індустріалізацію Донбасу; із громадською діячкою Анастасією Леухіною говорили про паліативну допомогу; історики Таня Бородіна та Ігор Винокуров представили нові книги про ґеноциди, що останнім часом вийшли друком українською мовою; літератор Дмитро Строцев говорив про поезію та сучасну Білорусь із філософом Костянтином Сіґовим; соціологиня Анна Прохорова та філософ Олексій Сігґв дискутували про свідчення та травматичний досвід крізь свідчення;  соціолог Леонід Фінберґ говорив із журналісткою Наталкою Позняк-Хоменко про феномен волонтерства. Онлайн-зустрічі відбувалися в різних форматах:  від міні-лекції до діалогу, та розкривали зовсім різні теми. Однак, кожна з них була дуже цікавою і отримала певний розголос: глядачі та слухачі коментували, ставили запитання до гостей, дивились як в прямому етері, так і потім у фейсбуку та на YouTube.

На зображенні може бути: 2 людини та текст

Зібрані свідчення – яскраві, особисті історії людей, які в найскладніший період сучасної історії нашої країни опинились у вирі подій. Це – сучасна історія України, зображена через досвіди окремих людей.

На зображенні може бути: 1 особа та їжа

Автори та команда проєкту «Діагноз: Війна» переконані, що створений архів має значку суспільну цінність в контексті історіографії, адже записані історії будуть збережені для наступних поколінь. Водночас варто звернути увагу і на цінність проєкту в особистому вимірі – терапевтичну цінність для його учасників, які в процесі глибинного інтерв’ю мають змогу проговорити свій травматичний досвід, і, як наслідок, відчути полегшення.

На зображенні може бути: 2 людини та текст

Видавництво «Дух і Літера» вже обмірковує можливі шляхи продовження проєкту : мріємо видати книгу зібраних свідчень. Адже ці матеріяли можуть лягти в основу книг, кіно- чи театральних сценаріїв і стати доступними широкому загалу.

Водночас зібрані свідчення беззаперечно є чудовим підґрунтям для досліджень у різних царинах науки: в історії, соціології, психології, військовій справі тощо. Зрештою варто думати і про більш практичне застосування зібраної інформації, наприклад, психологами, які працюють з ветеранами, чи ширше – з травматичним досвідом.

Анна ПРОХОРОВА, кандидатка соціологічних наук, кураторка проєкту «Діагноз: Війна»