В січні 2001 року на адресу дрогобичанина Івана Голяка надійшов лист за підписом начальника штабу військової частини А 1108 Сергія Кочкіна. В ньому зазначено, що право на харчування в їдальні мають ті офіцери, прапорщики та офіцери-контрактники, що написали заявку на „котлове забезпечення». Далі йдеться про те, що не мав права взагалі перебувати в їдальні прапорщик Микола Герасим. І що кухар їдальні підпорядковується черговому черговому по їдальні та зобов’язаний виконувати розпорядження останнього.

До чого тут, скажете, ота епістола й якійсь М. Герасим?

Так річ у тім, що в березні 1999 року Івана Голяка було засуджено на рік умовно за буцімто побиття добродія Герасима й звільнено з військової служби, на якій перебував від 1987 року.

Що ж трапилося насправді? Виявляється, в листопаді 1998 року під час виконання обов’язків чергового пан Іван зауважив, що в їдальні знаходяться сторонні особи, які безсоромно п’ють оковиту й закусують харчами, що призначені для обіду військовослужбовців. На жодні зауваження ані черговий кухар Іван Долик, ані його „колеги” по пиятиці не реагували. До того ж, кухар був уже в цілком неадекватному стані й навіть слово „мама” вимовляв важко…

Далі більше. Бравій компанії забракло хліба, й Микола Герасим вирішив „розжитися” тим, що вже було на столах: Іван Голяк саме сервірував столи для солдатського обіду. На зауваження чергового прапорщик Герасим вирішив не звертати уваги й навіть взявся до бійки. Іван Голяк почав боронитися як міг. Та коли побачив, що не може дати собі ради с агресивним і нетверезим зухвальцем, заїхав нападнику чайником. Тоді й назрів скандал. Голяка знали в частині як людину, що завше прагне справедливості й дотримування правил і законів. Тож вирішили його покарати. Прапорщик Герасим написав заяву до суду. І першого березня 1999 року Військовий суд Львівського гарнізону під головуванням майора юстиції С. Бойка засудив Івана Голяка на один рік умовно за „надання тілесних” ушкоджень легкої важкості”.

Адвокат підсудного вказував і на те, що діяв його підзахисний у підвищеному емоційному стані (поза як йому перешкоджали у виконанні безпосередніх обов’язків), а також – на ситуацію, яка спровокувала конфлікт. А ще на те, що вже потім – після суду – оприлюднив у своєму листі начштабу Сергій Кочкін. Та суд не взяв цього до уваги, хоча й було під час розгляду справи вказано на „неправомірні дії М. Герасима, який брав без дозволу хліб зі столів”. Це зрештою визнав і сам „потерпілий” прапорщик. Однак про пиятику, неадекватну поведінку кухаря – ані слова. Ну кому ж хочеться, аби отримали розголос неподобства, які кояться в їдальні військової частини А 1108? Важко уявити подібне в якійсь іншій армії. А ми ще про вступ до НАТО говоримо!..

Як стверджує Іван Голяк, якби командиром частини залишався полковник Валерій Шейко (а він на той час уже керував Дрогобицьким військкоматом), то й пияки були б покарані, й до суду не дійшло.

Та от командир Михайло Дембіцький (нині – заступник Хмельницького обласного комісара) повівся інакше. Із допомогою суду позбувся вельми незручного підлеглого й правдолюбця. Звичайна чоловіча розмова ( а як інакше чинити з подібними до прапорщика Герасима) переламала життя військовослужбовцеві Іванові Голякові.

Й ось людина уже більш як десять років домагається перегляду справи, скасування вироку й поновлення його на службі. Та марно. Отримує дрогобичанин лише відписки – від військового прокурора Західного реґіону Богдана Ринажевського, від командування Сухопутних військ, з Секретаріату Президента.

Й нікому немає діла до проблем простого дрогобичанина. Хоча за свідченням тих, хто служив тоді в артилерійській дрогобицькій частині, рацію мав саме черговий по їдальні.

Так вважає, наприклад, Зенон Касперський, що працював тоді оператором котельні в\ч А 1108. Пан Зенон навіть готовий у будь-якій інстанції бути свідком і доводити правоту несправедливо, на його думку, засудженого й звільненого зі Збройних сил Івана Голяка.

Сьогодні наш краянин збирається звернутися до Прем’єр-Міністра Юлії Тимошенко. Якщо й це не допоможе – голодуватиме під стінами Кабміну. Ото довели вже хлопа, що готовий на найрадикальніші заходи!

Цікаво чи здатен хтось із тих, хто вважає себе слугами народу, допомогти громадянинові України Іванові Голякові? Чи вміють вони лише гарні слова промовляти, а проблеми та біль простої людини для них ніщо? Схаменіться, панове! Допоможіть Іванові Голяку повернути віру у справедливість та однаковість закону для всіх.