Ото вже порозважалася місцева публіка в неділю ввечері 27 липня в самісінькому центрі, поблизу погруддя Героя України В’ячеслава Чорновола, що перед центральною бібліотекою, якійсь надто агресивний фацет накинувся на кобіту. Тягнув за руки й голосно щось викрикав. Та зі страху аж на асфальт впала. Молодий чоловік, що назвався Ігорем, кинувся на допомогу жертві нападу. Як виявилося, Олег Юськів (саме він „воював” з жінкою), сторож центральної бібліотеки, за його словами, „упіймав злодюжку”.

– Розумієте, тут постійно цуплять квіти. А я за це отримав догану. Тепер уже можуть взагалі позбавити праці. Я хотів ту крадійку затримати. А мені не дали. Чого раптом ви втрутилися?

В той час в епіцентрі подій опинився й автор цих рядків. І після довгої дискусії та викладення своїх позицій сторони уклали „мирову угоду”.

Та от питань комічно-трагічний епізод залишив чимало. Де все ж таки місце праці охоронця? В приміщенні, поза як має опікуватися збереженням книгозбірні та майном читальні? Чи таки вулицю охороняти? Чи правда начальство готове звільнити свого працівника лише за те, що не бере на себе функції постового міліціянта? Краще б навчили хлопа державною мовою говорити: платню ж з бюджету отримує…

Як на нас, саме патрульно-постова служба має дбати за вуличний порядок і запобігати крадіжкам квітів біля підніжжя пам’ятнику видатному українцеві.

Дивує ще одне. Добродій Юськів не мав ані бейджика ані іншого розпізнавального знака й нічим не міг підтвердити, що він – „при виконанні”.

Щось дивне дике трапляється на вулицях Дрогобича. От, скажімо, ніхто, мабуть, не пояснив горе-охоронцеві, як поводити себе з людьми, тим паче – з кобітами. Доволі ж часто подібні випадки – наслідок бездіяльності наших „доблесних” правоохоронців. То де ж живемо, панове? ! Й коли нарешті буде лад у центрі старовинного міста?