Ввечері 17 серпня після тривалої недуги відійшов у Вічність Віктор Вікторович Маців.

До останньої миті боровся з хворобою, та, на жаль, пішов від нас. Пішов передчасно, у молодому ще віці. 28 листопада нашому незабутньому другові, колезі, приятелеві виповнилося б 55.

Був Віктор знаною і шанованою в місті людиною.

Випускник журфаку Львівського університету довгий час був кореспондентом дрогобицького „Радянського слова”. Відтак редагував ґазету кранового заводу „Прапор прогресу”. Й зробив це видання однією з найкращих багатотиражок Львівщини. Завжди був чесним у професії, мав власні переконання та позицію. Через це „Прапор…” мав проблеми у стосунках з партійним тогочасним начальством.

Коли ж зупинився завод і припинилося видання ґазети, Віктор не впав у відчай. Створив і став на чолі унікального ЗМІ – єдиної в реґіоні спортивної газети „Галицький футбол”. Видання залишило помітний слід в історії і реґіону, і української спортивної журналістики.

Потім були в житті Віктора і прес-служба мерії, і газети „Галицька зоря”, „Інфоблок”, „Високий замок”, радіоредакція „Франкова земля”. Останні роки працював кореспондентом „Вільного слова”. Тут став одним з провідних журналістів. Його матеріал завше привертали увагу не буденністю проблематики, виваженістю, глибиною. Багато в чому саме завдяки світлої пам’яті Вікторові Маціву зріс рейтинґ газети.

Віктор був порядною людиною, талановитим журналістом, чудовим товаришем. Мав добре почуття гумору й був оптимістом, великим життєлюбом. Водночас на життя й щоденні проблеми та клопоти дивився по-філософському.

Був надійним другом, завше готовий був допомогти, порадити тим, кому та допомога була необхідна.

Завше знаходився у вирі неспокійного,бурхливого міського життя й завжди, як журналіст, миттєво реагував на кожну важливу подію.

Сьогодні Віктор залишив нас назавжди. Та пам’ять про нього, його добрі справи, його доброзичлива посмішка, дружні гумор та іронія назавше зостануться з нами.
Прощавай, дорогий друже, приятелю, колего!

Ти назавжди залишишся в наших серцях

Вічная Тобі пам’ять і земля пером, дорогий Вікторе!


Мар’ян Мариняк, Хосе Турчик, Валерій Губерський, Петро Мацан, Володимир Турмис , Ігор Фецяк, Тарас Метик, Володимир Грабельський, Роман Ощипок, Іван Швед, Леонід Ґольберґ, Іван Тихий, Йосип Фиштик, Лариса Геряк, Євген Гайт, Володимир Слив’як, Орест Лещишин, Ігор Чиж, Любомир Боянівський, Євген Шильник, Володимир Кондзьолка.