Хочемо зазначити, що відомо й опубліковано сім листів від Володимира Кобрина до Івана Франка, які дають змогу більш повно реконструювати та доповнити біографічні матеріали як Володимира Кобрина так і Івана Франка. Оригінали окреслених епістолярних джерел знаходяться відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі – І. Л.).

Про Володимира Івановича Кобрина знаємо, що народився 20 червня 1879 року в Дрогобичі у сім’ї дрогобицького столяра, пізніше службовця австрійської жандармерії Івана Кобрина. Сім’я проживала у місті по вулиці Стрийській № 104. Володимир Кобрина мав братів Лєвона, Михайла і Євгена та сестер – Йосифу і Марію. Михайло й Лєвон працювали на пошті Львова, яка розташовувалася на станції Підзамче, а брат Євген загинув у лавах легіону Українських Січових Стрільців. Сестра Йосифа вийшла заміж за Івана Коцибалу й була поштовою працівницею в Дрогобичі, а Марія проживала самотньо.

Досить вдало склалася кар’єра Володимира Кобрина. По закінченні  правознавчих студій у Львівському університеті В. Кобрин здобув успішну юридичну практику в Дрогобичі та Бориславі на посаді адвоката та судді. Він активно займався громадсько-політичною роботою. У червні 1911 року юрист брав участь у парламентських виборах (увійшли в історію Дрогобича як “криваві”) по окрузі Дрогобич-Сколе-Турка де представляв українських соціал-демократів.

На початку 1930 рр. польська влада анулювала австрійське судове законодавство і санкціонувала своє, що давало право під вигаданим приводом звільняти всіх нелояльних суддів. Це фактично викликало чистку суддівського корпусу, після якої суддів-українців майже не залишилось. Саме тоді і позбувся посади судді Володимир Кобрин, який зайнявся адвокатською практикою. З невідомої причини, у 1939 або у 1940 році В. Кобрин стає кореспондентом дрогобицької газети “Більшовицька правда”.

Доля В. Кобрина була такою як і сина Івана Франка – Петра. 22 червня 1941 року В. Кобрин разом і дружиною та дітьми (дружина Ольга, син Мирослав і невістка Ганна ), були арештовані органами НКВД. В ході арешту було викрадено мотоцикл (Р. Пастух стверджує, що він був куплений за гроші, які отримав син Мирослав за продаж спортивного автомобіля, привезеного із Франції , який на той час в Дрогобичі був раритетом). Невдовзі, (приблизно початок липня 1941 року) родину Кобринів після довгих катувань було замордовано в сталінських катівнях НКВД міста. Протягом серпня-листопада 1990 року на території колишнього приміщення НКВД-КГБ по вулиці Стрийській  Дрогобич було проведено розкопки, в ході яких було викопано рештки 486-ти осіб, які загинули від рук НКВД. Серед знайдених було розпізнано і рештки тіл  родини Кобринів, які перепоховали у братській могилі жертв НКВД в місті Дрогобич.

Добре володіння польською мовою та письменницький талант, спричинили до того, що В. Кобрин почав займатися перекладацькою діяльністю. Перу В. Кобрина належать переклади польською мовою “Кобзаря” Т. Шевченка , низки творів І.Франка (дізнаємось із листів до Івана Франка), зокрема поем “Мойсей” і “Лис Микита”, вірша “Каменярі”, “Слова о полку Ігоревім”. Своєї значної приватної бібліотеки В. Кобрин не тримав, окрім кількох десятків книг, серед яких були  твориІвана Франка, Михайла Грушевського, Сергія Єфремова та спеціальна література.

Збережені листи В. Кобрина до автора поеми “Мойсей” проливають окреме світло на творчу співпрацю І. Франка і перекладача його поеми. У першому листі від 24 жовтня 1913 р. В. Кобрин пише, що на честь 40-літньої громадської і літературної діяльності вченого, приготував переклад поеми Івана Франка “Мойсей” на польську мову віршем, і просив автора про дозвіл на видрукування перекладу. Сам переклад за словами В. Кобрина, зроблений віршами з дотриманням складу вірша який є в оригіналі. Також В. Кобрин пропонує І. Франку попередньо переглянути переклад і дати дозвіл на видання поеми “Мойсей” на польській мові. Тут зазначимо, що поема Івана Франка “Мойсей” написана ним у 1905 р. і є вершинним твором його поезії, а водночас одним із найвидатніших в українській літературі. Вона основана майже на біблійних темах. Основною темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі, як каже І. Франко: “не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблій¬нім оповіданю. Із біблійних книг Старого Завіта про смерть Мойсея оповідає лиш одна книга так званого П’ятикнижя, що по-грецьки зветься Девтерономіон, а по-церковнослов’янськи Второзаконіє”.

З наступного листа від 27 жовтня 1913 р. довідуємось, що В. Кобрин на прохання І. Франка вислав йому рукопис перекладу. Іван Франко мав вирішити: дати дозвіл на видання перекладу чи ні. У цьому ж листі В. Кобрин говорить про свою працю таке: “…хоч великі трудності були до поборення, старався я в своїм перекладі по можності вірно держатися краси оригіналу і віддати її такого віршовою формою, як в оригіналі. Буду дуже вдячний, єсли Високо¬поважаний Автор схотіли би деякі можливі похибки ще перед друком поправити”.

Очевидно, І. Франка не повністю задовольнив переклад, тому він зробив деякі поправки й уточнення. 10 листопада 1913 р., В. Кобрин пише І. Франку: “Дуже ся тішу, що зав¬дяки Вашій помочі переклад “Мойсея” дістає в кождім взгляді ошліфування, гідного високої ідеї провідної в незрівняному оригі¬налі”. Одночасно свій переклад за другим примірником автографа ще раз переглядав і В. Кобрин, надсилаючи доопрацьовані розділи І. Франку. Про це свідчить цитований вище лист від 10 листопада 1913 р.: “Переконуюся, що я подекуди за мало прикладав ся або й спішив ся а вірш вимагає основнїйшої працї. Пересилаю переписані початкові розділи причім я єще в деяких місцях позміняв дещо, тому прошу не гніватися, що єще раз повторю мою просьбу, щоби Високоповажаний Добродїй ласкаво – шануючи однак дороге здоровля – переглянули манускрипт і можливі єще уваги поробили”. Далі перекладач повідомляє поета, що він звернувся до відомого німецького художника-ілюстратора Лілієна, який ілюстру¬вав єврейське видання Біблії, з проханням зробити “вінєту і папу образів до тексту “Мойсея”, який, без сумніву, буде в силі побудити його талант артистичний”.

З листа від 12 грудня 1913 р. видно, що В. Кобрин особисто зустрічався з Іваном Франком у Львові, і крім поеми “Мойсей”, він переклав вірш “Каменярі” та почав перекладати поему ”Лис Ми¬кита”. В. Кобрин запитує вченого: “ Ц[і]кавий єсьм, як поступає друк “Мойсея”? Сподїю ся, що сего місяця повинен вийти рішучо. Прошу мене повідомити про евентуальні перешкоди в друку а я звідси заурбовав-бим (замовив би – В. Г.) заряд (тираж – В. Г.) друкарні. При нагодї просивбим о ласкаві уваги до перекладу “Каменярі”.

З наступного листа від 20 грудня 1913 р. можна зробити висно¬вок, що Іван Франко в цей час працював над передмовою до перекладу поеми “Мойсей” польською мовою. Також В. Кобрин розповідає вченому, що один із його прихильників ще з дрогобицьких часів, адвокат доктор Геймберг розказував про цю працю радникові Бережанському із Самбора, який доручив йому просити Івана Франка, щоб він у своїй передмові до перекладу “Мойсея” згадав про своє бачення щодо єврейської проблеми, оскільки вона “…не в одному згляд[і] (погляді – В. Г.) є однакова, що герой поеми Мойсей – пророк жидівський (єврейський – В. Г.) – старався через поему єї творця і серцю Українц[і]в о монго дорозшим (дорощим – В. Г.)…”. Разом з цим листом В. Кобрин прислав для апробації переклад першої пісні поеми “Лис Микита”.

З листа від 16 квітня 1914 р. дізнаємося, що переклад поеми “Мойсей” уже вийшов з друку і В. Кобрин безкоштовно передав І. Франку для розпродажу 1000 примірників книжки. В. Кобрин повідомляє також, що перекладає вже восьму пісню поеми “Лис Микита”.

Останній лист В. Кобрина до І. Франка датований 25 квітням 1914 р. безпосередньо не стосується історії перекладу поеми “Мойсей”. В ньому розповідається про розпов¬сюдження видрукуваної вже книжки. В кінці листа В. Кобрин робить зауваження: “Досить нїяково на виглядає, що “Дїло” досї ні словечком не згадало, що вже вийшла книжка; чи може чекає, щоби котрась польська газета завстидала патріотів? Вже просив я д. Твердохлїба, щоби в якій часописі зареклямував книжку, бо без того мало хто й знати-ме, що книжка вийшла”.

Підсумовуючи, зауважимо, що Франкова поема “Мойсей” вийшла в перекладі польською мовою, який здійснив Володимир Кобрин. Сам же І. Франко брав активну участь у підготовці цього видання, корегував переклад та написав передмову. Переклад за другим виданням, мав назву: “Іwan Franko. Mojżesz. Poemat. Tłumaczył z ukraińskiego przy współudziale autora Włodzimierz Kobryn”. Поема була видрукувана у львів¬ській “Друкарні повшехній”.

У передмові, до польського видання Іван Франко добавив дещо нове вступне слово, у якому обмірковує, чи можна вбачати в Мойсеєві історичну постать. Також преамбула уміщує привабливе звернення до читачів: “Даючи в руки польської громадськості мою поему в польському перекладі українця Володимира Кобрина, відчуваю потребу висловити йому подяку за старанне виконання перекладу, як і за не менш старанне врахування тих багатьох поправок, які я при порівнянні перекладу з оригіналом вважав за потрібне зробити, і висловлюю надію, що польська громадськість сприйме цей твір як доказ, що поляки від українців, принаймні на полі літератури і науки, можуть сподіватися не лише на роздори й неприязнь”.

На жаль, залишаються невідомими листи Івана Франка до Володимира Кобрина, які б в свою чергу, дали потенціал для більш прискіпливого реконструювання відносин й співпраці між ними.

Володимир ГАЛИК,
кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Дрогобицького державного педуніверситету імені Івана Франка.