На початку свого депутатства Роман Ілик відмовився від співпраці з Рухом ЧЕСНО й не надав даних про своїх помічників. А кроли вже оприлюднив їх, то лише формально – опублікував просто Прізвище-Ім’я-По-батькові, і жодним словом не згадав про трудовий і політичний шлях своїх помічників. Стало цікаво, чому обранець 121 округу приховує, кого він привів з собою на державну службу? Адже виборці мають знати на що йдуть гроші з їхніх податків і хто допомагає готувати законопроекти їхнім обранцям.

Увагу привернула людина, яка була помітна в окрузі Романа Ілика ще під час виборчої кампанії, – уродженець Дрогобича на прізвище Богдан Пукало. Богдан Михайлович не публічна людина і птах невисокого польоту в українській політиці, тому інформацію про нього знайти важкувато. Але доклавши певних зусиль вдалося натрапити на цікаву деталь – помічник депутата від опозиційної «Батьківщини» свого часу йшов по списках партії підконтрольної одіозному реґіоналу Геннадію Васільєву.

ЛЮДИНА РЕГІОНАЛІВ ЧИ ВІРНИЙ ПОМІЧНИК ДЕПУТАТА-ОПОЗИЦІОНЕРА?

Партія «Держава», керівником якої є Геннадій Васільєв, утворила виборчий блок «Держава-Трудовий союз»,  і Богдан Пукало був включений у списки блоку під далеким номером 117 (постанова Центральної Виборчої Комісії від 11.01.2006, №136). Чому помічник Романа Ілика був поставлений на таке нерейтингове місце технічного проекту реґіоналів, важко сказати. Можливо, просто віддали йому належне, а, можливо, це було способом його реабілітації в очах донецьких «донів», адже незадовго до того, перед президентськими виборами 2004 року він був заступником голови Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!».

Отже, Богдан Пукало, 2003 рік – заступник голови ВО «За Україну! За Ющенка!».

Богдан Пукало, 2006 рік – №117 у списках технічної партійки реґіоналів.

Що поєднало пана Богдана із реґіоналами? Невже вони взялися за національне пробудження і перейнялися розвитком духовності і рідної мови?

Я продовжив своє невеличке розслідування, і з’ясувалося, що окрім тісної співпраці з реґіоналами Богдан Пукало також голова партії «Спільна дія».  Логотип у «Спільної дії», який вдалося побачити – стилізована свастика. Точнісінько такий самий логотип був у журналу «Перехід IV» та інтернет-ресурсу із назвою співзвучною із ґазетою нацистської партії «Völkischer Beobachter», але на український манер – «Народний оглядач».

«Народний оглядач» підтримується ще однією цікавою людиною – Юрієм Збітнєвим. Бізнесмен від фармацевтики Юрій Збітнєв відомий тим, що на президентських виборах 2004 року воював проти Ющенка і йшов кандидатом у Президенти від іншої «диванної» партії «Нова сила», відтягуючи на себе виборців. При Януковичі-прем’єрі Юрій Збітнєв воював проти Тимошенко, а  2009 року оплачував активістів провокатора Корчинського, який організовував символічне наметове мікромістечко на Майдані Незалежності в Києві під гаслами «Геть усіх!».

Загальновідомо, що різні екстремістські рухи в країні контролюються спецслужбами, а в цьому випадку вони явно лили воду на млин реґіоналів. Це ще один цікавий момент, який після аналізу відкритих джерел додається до сюжетної лінії діяльності Богдана Пукала.

У журналістських колах Києва свого часу ходила інформація, що проект «Народний оглядач» і Юрій Збітнєв тісно пов’язані із генералом КГБ Євгеном Марчуком, який теж свого часу кандидував у Президенти. Ця інформація заслуговує на довіру, оскільки і Збітнєв, і Марчук були у витоках тодішньої партії влади СДПУ (о), як і багато хто з теперішніх реґоналів, і обидва покинули її лави, коли  1999 року Марчук вирішив сам іти в Президенти.

До речі, сьогодні Юрія Збітнєва відносять до групи Ганни Герман, що займає посаду радника Президента Януковича.

Мене зацікавила ще одна ниточка, що поєднує Юрія Збітнєва і помічника Романа Ілика Богдана Пукала – фармацевтична. Як уже згадувалося вище, Збітнєв працює у фармацевтичному бізнесі. А, за наявною інформацією, Богдан Пукало був у команді ще однієї реґіоналки – Раїси Богатирьової, коли вона у 1999-2000 роках була міністром охорони здоров’я. Йому було доручено ділянку реформування системи охорони здоров’я.

Отже, до всієї діяльності помічника Романа Ілика можемо додати ще один рядок, який також пов’язаний із реґіоналами.

Перед продовженням логічного ланцюжка, щоб не загубитися у загадкових багатоходівках Богдана Михайловича,  зробімо коротенький підсумок:

1999 – 2000-і рр. – наближений до реґіоналки Раїси Богатирьової – працює під її крилом в Міністерстві охорони здоров’я.

2003-2004 рр. – заступник голови Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!»

2006 рік – іде у списках технічної партії реґіоналів.

2006 рік – очолює партію «Спільна дія», що зареєстрована на вулиці неподалік від Хрещатика у Києві, з екстремістською символікою і яка поєднує його з бізнесменом-фармацевтом Юрієм Збітнєвим, що сьогодні працює в команді одіозної Ганни Герман, а на президентських виборах 2004 року воював проти Ющенка. Також він близький до спецслужб і до компанії Кучми-Медведчука-Януковича.

2012 рік – помічник народного депутата від опозиційної «Батьківщини» Романа Ілика, який на нині є першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

Бачите певні закономірності? Перші закономірності – політичні: ще з далеких дев’яностих Богдан Пукало активно співпрацює з колом теперішніх реґіоналів. І радше винятком виглядає його присутність у 2003-2004 рр. у помаранчевому таборі. Тому виникає закономірне питання: чому Роман Ілик взяв на державну службу собі у помічники людину, політична діяльність якої виглядає, м’яко кажучи, дещо  дивною.

Друга закономірність бізнесова – Богданові Михайловичу дуже близька фармацевтика. Це і зв’язок з Юрієм Збітнєвим, це і робота під крилом Раїси Богатирьової, коли вона займала найвищі посади в міністерстві охорони здоров’я, це і місце помічника Романа Ілика, який працює в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я. До речі, за дивним збігом обставин у то самий  час, коли Раїса Богатирьова знову керує МОЗом.

А тут уже з’являється ще одна сюжетна лінія, до якої прямо причетний і депутат Ілик і яка, можливо, певною мірою розкриває роль, яку виконує його помічник Пукало.

ОПОЗИЦІЙНА РУКА РЕҐІОНАЛІВ

Коли готувався цей матеріал,  українськими ЗМІ прокотилася хвиля інформації про те, що увійшов у   дію Закон України «Про ліцензування імпорту лікарських засобів»,  і бездіяльність Раїси Богатирьової, як міністра охорони здоров’я, щодо того, щоб цей закон нормально функціонував. Іншими словами, напрошується висновок, що вона дуже не хоче, щоб цей закон повноцінно діяв.

І, коли я поцікавився, які ж законопроекти пропонує обранець 121 округу Роман Ілик, то був дуже здивований: його перша законотворча ініціатива – це Законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміна «активний фармацевтичний інгредієнт». Разом із Іликом законопроект пропихають й інші нардепи від опозиції: Оробець Л.Ю. (партія «Батьківщина»), Чумак В.В. (партія «Удар»), Лукашук О.Г. (партія «Батьківщина»), Кужель О.В. (партія «Батьківщина»).

Хіба не дивна така синхронність дій Раїси Богатирьової і Романа Ілика зі своїми соратниками? Одна робить усе, щоб закон нормально не функціонував, а інші – не встиг ще закон вступити в дію – уже пропонують скасувати його. Ви запитаєте, а для чого їм це? Я відповім, але перед тим запитаю у вас: а як ви думаєте, добре чи ні, що ліки, які ввозяться в Україну,  будуть ліцензувати і контролювати їхню якість, здійснювати охорону фармацевтичного ринку від підробок і завезення ліків термін придатності яких закінчується, чим унеможливляться злочинні махінації і відмивання коштів? Думаю, що запитання риторичне: мало хто відповість, що це не потрібно робити.

А тепер відповідаю на питання, для чого і кому вигідно, щоб цей закон не працював. Фахівці в один голос стверджують, що фармацевтика – найприбутковіший бізнес після торгівлі зброєю, наркотиками і людьми. Відомо, що син Богатирьової Олександр, від часу «прихватизації» харківського «Біоліка» – одного з найпотужніших підприємств України, – дуже серйозно займається фармацевтичним бізнесом та, либонь, імпортом ліків, зокрема вакцинами, якість яких вельми  сумнівна – зовсім недавно, в лютому 2013 року, відбувся скандал через імовірну причетність фірми сімейства Богатирьових до смерті 11 дітей, як заявляють експерти, у зв’язку з вакцинацією неякісними препаратами. І якщо цей закон почне діяти, втрати бізнесу цієї сім’ї будуть вимірюватися десятками мільйонів доларів. Адже усього за один рік тільки в однієї з фірм, якими «курує» син міністерші, через Міністерство охорони здоров’я та інші медичні заклади було придбано  препаратів на 28,73 млн. грн., а тендерів було проведено на 1,64 млрд. гривень.

А для чого це Роману Ілику? Не знаю. Але вже давно не є таємницею, що депутатам за просування необхідних законів платять далеко  не маленькі гроші. Теперішній міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова – представниця впливового медичного лоббі. А присутність людини близької до реґіоналів і до Богатирьової у команді Романа Ілика схиляє до думки: а чи не ця сама людина готувала цей законопроект і чи не Богдан Пукало з подачі відомої реґіоналки заносив його Романові Ілику на підпис?

Очевидно – незважаючи на те, що реґіонали собі різними способами забезпечили найбільшу фракцію у Верховній Рад -і, популярність їхня далеко не така як їм бажається навіть на Сході нашої країни. І якби хтось із реґіоналів запропонував такий законопроект, то опозиція зробила б усе, щоб: 1) цей законопроект не пройшов, 2) розтрубила б на весь світ про те, як реґіонали хочуть труїти дітей, пенсіонерів та й увесь працездатний народ неякісними і підробленими ліками.

А тут самі опозиціонери вносять законопроект, який просто необхідний для забезпечення бізнес інтересів певних осіб у таборі реґіоналів, які відіграють там не останню роль.

Швидше за все законопроект пройде, бо опозиція проголосує за ініціативу своїх депутатів, а реґіонали проголосують, бо їм це потрібно. Та й, якщо опозиція відмежується від ініціативи своїх представників, на ухвалу рішення це не вплине.  Як говорив класик, – «мавр зробив своє діло, мавр може піти геть».

Як показав прецедент цього законопроекту, наступні законодавчі ініціативи депутата Ілика треба моніторити – адже взявся він за справу, від якої залежить життя і здоров’я усіх громадян України, і дії його в цьому напрямку викликають чимало  запитань. Громадськості ж варто уважніше спостерігати за діяльністю депутатів обраних в їхніх округах.

А для забезпечення прозорості своєї діяльності як депутата, обранцю треба опублікувати не лише прізвища своїх помічників, а й розповісти про трудовий і політичний шлях, які вони пройшли. Інакше це виглядає як формальність і окозамилювання.

Руслан Солонець