23 травня в Українському клубі французької столиці – найстарішому подібному закладові в Европі – відбудеться вечір-зустріч із знаменитим поетом, постйним автором нашої ґазети Василем Махном (Нью-Йорк).

Звучатимуть вірші та переклади ювеліра поетичного слова різних років, також буде презентовано нову, цьогорічну, збірку майстра “Яхочу бути джазом і рок-нролом”, про яку ми свого часу писали.

Завершиться зустріч неформальним спілкуванням з келихом  доброго французького вина та автографсесією.

Отже, 23 травня, 19 година, Париж, вул. Палестини, 6, Український клуб – лунатимуть вірші Василя Махна.

Париж

Іванові Андрусякові

 

ми вийшли з Парижів в яких не були

прилипли до часу — немов до смоли —

і наш корабель — білий аркуш —

шрифтами наповнений — сей алкоголь

мов книжка — летовища Шарль де Ґолль

і Тріюмфальної арки —

 

в Нью-Йорку без змін — (подорожчав коньяк!) —

минула зима атлантична моя

без снігу — що ж зими: невтішні

хоча би тому що зволожують стиль

тому бовваніють: залишений стіл

й покреслені вірші

 

і рими неточні скасовують ритм

і музику нищать — та це не болить

бо навіть оркестри фальшивлять:

поезія здуру сходить на пси

і зоряний час світової попси

— як голку у вену зашиють —

 

новини невтішні — однак з-поміж них

сповіщують: Мілош навіки затих

й про успіхи військ коаліцій

прикинь: як змінилося все навкруги

і лохи співають про чисті луги

— як мавпи у клітці —

 

і я повернувсь у мурашний Нью-Йорк

сандалем намацую пляжний пісок

в марнотних есеях спогадую мандри

і сорок минуло — і тінь батьківщин —

неначе цілуються двоє мужчин

— нові кам’яні атланти —

 

не криючись — отже нічого нема

і марі-хуана — звичайна трава

й сто років самотности димом пішли

і сорок самотностей із сорока

вишкрябує зараз тлінна рука

— і числа числи —

 

на жаль я шукаю нью-йоркський париж

в якому китайці спродують риж

в якому богема не курить — не п’є

не пише листів — не підписує звернень

не має відльотів — не знає повернень

не є

 

майнем до Парижа — надходить весна

набридла мені моя куртка тісна

в Парижі накупим одеж і молюсків

вина нап’ємóсь — а весняних жінок

в коротких спідницях і кожен їх крок

запишем у віршах — як плюскіт —

 

життя що залежить від слів

якого і словом вважати не слід

а тільки Парижем й жінками

як запах парфум — і вíршем з лисиць

і фільмом галявин достиглих суниць

— і випаром кави —

 

Василь МАХНО