23 травня в Українському клубі французької столиці – найстарішому подібному закладові в Европі – відбудеться вечір-зустріч із знаменитим поетом, постйним автором нашої ґазети Василем Махном (Нью-Йорк).
Звучатимуть вірші та переклади ювеліра поетичного слова різних років, також буде презентовано нову, цьогорічну, збірку майстра “Яхочу бути джазом і рок-нролом”, про яку ми свого часу писали.
Завершиться зустріч неформальним спілкуванням з келихом доброго французького вина та автографсесією.
Отже, 23 травня, 19 година, Париж, вул. Палестини, 6, Український клуб – лунатимуть вірші Василя Махна.
Париж
Іванові Андрусякові
ми вийшли з Парижів в яких не були
прилипли до часу — немов до смоли —
і наш корабель — білий аркуш —
шрифтами наповнений — сей алкоголь
мов книжка — летовища Шарль де Ґолль
і Тріюмфальної арки —
в Нью-Йорку без змін — (подорожчав коньяк!) —
минула зима атлантична моя
без снігу — що ж зими: невтішні
хоча би тому що зволожують стиль
тому бовваніють: залишений стіл
й покреслені вірші
і рими неточні скасовують ритм
і музику нищать — та це не болить
бо навіть оркестри фальшивлять:
поезія здуру сходить на пси
і зоряний час світової попси
— як голку у вену зашиють —
новини невтішні — однак з-поміж них
сповіщують: Мілош навіки затих
й про успіхи військ коаліцій
прикинь: як змінилося все навкруги
і лохи співають про чисті луги
— як мавпи у клітці —
і я повернувсь у мурашний Нью-Йорк
сандалем намацую пляжний пісок
в марнотних есеях спогадую мандри
і сорок минуло — і тінь батьківщин —
неначе цілуються двоє мужчин
— нові кам’яні атланти —
не криючись — отже нічого нема
і марі-хуана — звичайна трава
й сто років самотности димом пішли
і сорок самотностей із сорока
вишкрябує зараз тлінна рука
— і числа числи —
на жаль я шукаю нью-йоркський париж
в якому китайці спродують риж
в якому богема не курить — не п’є
не пише листів — не підписує звернень
не має відльотів — не знає повернень
не є
майнем до Парижа — надходить весна
набридла мені моя куртка тісна
в Парижі накупим одеж і молюсків
вина нап’ємóсь — а весняних жінок
в коротких спідницях і кожен їх крок
запишем у віршах — як плюскіт —
життя що залежить від слів
якого і словом вважати не слід
а тільки Парижем й жінками
як запах парфум — і вíршем з лисиць
і фільмом галявин достиглих суниць
— і випаром кави —
Василь МАХНО