Вперше вшанували його на місці смерті далекого вже 1992 року, коли в Дрогобичі відбулася перша міжнародна конференція, присвячена сотим роковинам з дня народження Бруно Шульца. Вперше Дрогобич побачив як разом моляться голова єврейської громади, священики римсько-католицької та греко-католицької церков. Відтак з певних причин захід не проводили. Традицію з ініціативи світлої пам’яті професора Владислава Панаса з Любліна та дрогобичанин Ігора Менька відновили 2001 року. Три роки тому, в дні проведення Другого Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца на місці, де був убитий мистець, було встановлено пам’ятну таблицю, роботи польського скульптора Анджея Ведельського, подаровану місту польською Фундацією Януша Палікота.

Зазвичай пом’янути Бруно Шульца, а разом із ним 265 дрогобичан-євреїв, знищених на вулицях рідного міста того „чорного четверга” в листопаді 1942 року приходить кілька десятків небайдужих дрогобичан різних національностей і соціального стану. Цьогоріч, з огляду на те, що чимало людей недужає, присутніх було не надто багато. Та все ж церемонія відбулася. Спершу поминальну юдейську молитву кадиш прочитав голова Дрогобицької єврейської громади Йосиф Карпін, відтак спільно молилися римсько-католицький священик о. Бруно Нойман і о. Мирослав Соболта з греко-католицького собору св. Трійці.

Відтак доцент Віра Меньок, керівник науково-інформаційого центру ім. Ігора Менька Дрогобицького педуніверситету нагадала присутнім історію екуменічних молитов на цьому пам’ятному місці. Також пані Віра розповіла про „епопею”, пов’язану з викраденою і знищеною таблицею (її уламки було виставлено) там, де свого часу таблиця знаходилася. Неодноразово ректор вишу Валерій Скотний і сама пані Віра а також громадськість міста зверталися до добродійки Алли Гладун, яка тоді виконувала обов’язки першої особи в місті з проханням нарешті виконати обіцяне й виготовити та встановити копію знищеної меморіальної таблиці. У відповідь – ані слова. Можна, звісно, й у прокуратуру звернутися. Проте йдеться ж не про конфлікт з владою й чергове нагнітання пристрастей, а розв’язання питання. Незабаром – черговий, Четвертий Фестиваль Бруно Шульца. Якщо третій приймав гостей з 17 країн, то на заході, що відбудеться в травні наступного року, їх очікується ще більше. І не зрозуміє ніхто, чому таким байдужим є Дрогобич, чому настільки не потрібен йому Шульц. Принагідно слід повторити: коли говоримо про 19 листопада, то тут уже йдеться не лише про Шульца. Вшануванням його пам’яті у спільній молитві вшановуємо й тих 265 дрогобичан, убитих того дня 67 років тому, й усі шість мільйонів європейців, замордованих лише за те, що були євреями. Тому так украй необхідно відновити понищену вандалом пам’ятну таблицю.

Коли ж говорити про Бруно Шульца, то незрозуміла позиція декого в місті, коли ділять усе довкола на „наше” і „чуже”. Насамперед є людське, є культура, а вже потім національна чи конфесійна приналежність. Про це свідчить і багатолітня дрогобицька історія екуменічних молитов. До того ж наше місто – чи не єдине, де так ставляться до власної духовної спадщини. Приклади? В сусідньому Львові, в вельми близькому Стрию, не дуже далеких Чернівцях однаково пам’ятають всіх мистців, що народились, жили чи творили в цих містах, без огляду на походження. Колись, можливо, прийде до цього й Дрогобич.

Після молитви в приміщенні студентського театру „Альтер” ДДПУ було представлено вельми цікаву художню інсталяцію „НА-В-ПІЛ”. Автори (учасники театру) спробували максимально відтворити атмосферу побуту часів Шульца й незвичність його творчості. В цій інсталяції, говорячи словами самого мистця, бачимо „звичайні факти, впоряджені в часі, нанизані на його тяг, як на нитку…”

Традиція не переривається. Бруно Шульц і надалі присутній в місті. Й завдяки цій присутності об’єднаються небайдужі дрогобичани на тих ідеях і принципах, що є спільними для кожного. Адже того, що єднає нас усіх набагато більше, ніж того, що роз’єднує.

P.S. Як додаток до репортажу оприлюднюємо документи пов’язані з дрогобицьким „Таблицяґейтом”. Може хоч це зрушить справу з місця. Недобре буде, якщо те що просто зобов’язане зробити місто, знову робитимуть іноземці.

Звернення до Миколи Гука з проханням надати дозвіл на встановлення таблиці
Звернення до начальника міліції Дениса Гусашвілі
Лист до в.о. міського голови Алли Гладун від 12.07.2008 р.
Лист до в.о. міського голови Алли Гладун від 29.09.2008 року