Щоправда, слід зазначити, що науковий дискурс стосовно інституційного розвитку освіти Дрогобиччини в різні періоди її історії щойно розпочинається. Скажімо, шкільництво Дрогобиччини періоду 1939 – 1944 років на сьогодні вповні проаналізовано у спеціальній монографії Миколи Галіва [1], який одним із перших почав залучати масовий джерельний матеріал: періодику, шкільні звіти, урядові розпорядження, офіційне та приватне листування, матеріали щодо переслідувань Гестапо чи НКДБ, приватні спогади тощо. Водночас вкрай епізодично сьогодні вивчається історія освіти Дрогобича періоду Австро-Угорщини [2], Другої Речі Посполитої і радянського періоду в принципі.

Нинішня розвідка зумовлена нещодавнім віднайденням приватного архіву родини Наум’як, нащадки якої досі проживають у фамільному будинку Млинок Шкільникових. Це одна із небагатьох призабутих інтеліґентних українських родин в історії міста Дрогобича, оскільки серед її представників були сестри: 1) Галина-Олена, яка більшу частину свого життя присвятила педагогічній роботі, головним чином, в дрогобицькій середній школі № 2, у якій навчала української мови та літератури не одну сотню учнів; 2) Ольга (27.03.1914 – ?) – інформацію про особу поки не вдалося індентифікувати [3]; 3) Павліна (8.03.1919 – ?) – після закінчення державної гімназії із українською мовою навчання у Львові 10 липня 1943 р. [4] все подальше життя працювала бухгалтером дрогобицького нафтового технікуму [5]. В сім’ї Наум’яків також народилося двоє синів – відомі медики: львівський лікар Василь (04.02.1919 – ?), який після закінчення Львівського державного медичного інституту розпочав кар’єру у Львові, а згодом в Рівному [6] та дрогобицький хірург Володимир, який 1943 – 1944 рр. навчався у цьому ж інституті [7], після війни розпочав свою кар’єру у Станіславові, де зберігся унікальний спогад хворого Петра Тимчука про зроблену йому надскладну операцію з видалення нирки [8].

Цей архів віднайшов дрогобицький колекціонер-краєзнавець Тарас Заєць (мешканець Млинок Сівкових), який охоче передав цей архів авторові на збереження задля ґрунтовного наукового опрацювання. Матеріали потребують спеціальної розвідки, позаяк зосереджують в собі: десятки невідомих документів, пов’язаних із генеалогією даного роду, історичною топографією Млинок Шкільникових та їх околиць, цінні джерела до історії Бориславського магістрату (1920 – 1930), історії німецької та радянської окупації Млинок та сусіднього нафтопереробного заводу «Galicja», а приватне листування та декілька десятків невідомих фотографій ілюструють життя родини Наум’як впродовж 1900 – 1970 років. І що найважливіше, – ці документи дозволяють повернути історії Дрогобича непересічну постать Володимира-Романа Теодоровича Наум’яка (10.02.1924 – †24.04.1960) – призабутого в українській медичній науці лікаря (1940 – 1960 рр.), який в часи німецької окупації, закінчивши з відзнакою львівський медичний університет та оволодівши кількома мовами (латина, польська, німецька, російська), у 1950-х рр. успішно працював хірургом у Дрогобицькій, Станіславівській, Калуській та Снятинській [9] лікарнях. Згідно з даними архіву, а також зі спогадів дружини та дочки, через політичний тиск з боку колишнього депутата Верховної Ради СРСР ІІІ-го скликання в Москві (1950 – 1954 роки) дрогобицького хірурга Мирослава Йосиповича Романяка, Володимир  Наум’як зазнав численних переслідувань, наслідком яких була постійна зміна робочого місця. Йшлося про те, щоб лікар Наум’як ніколи не працював в Дрогобицькій лікарні, позаяк володів усіма задатками для отримання керівної посади. Врешті, по прибутті  1960 року разом із сім’єю в Харківський інститут вдосконалення лікарів (вул. Артема, 8) [10] з метою захисту дисертації, яка містила унікальні відкриття в різних галузях хірургії, В. Наум’як був отруєний силами НКВС і НКДБ 24 квітня 1960 року в оточенні кардіологів. При цьому у висновку судової експертизи причиною смерті здорового 38-річного чоловіка вважався інфаркт міокарда [11]. Для написання комплексної історичної довідки про обставини смерті В. Наум’яка проводиться співставлення даних родинного архіву Наум’яків із даними державних архівів України та спогадів його дочки, яка зараз мешкає у Львові. Втім очевидним є той факт, що у своїй «Медицині Дрогобича» Михайло Богаченко та Мирослав Романяк невипадково про ерудованого лікаря з Млинок Шкільникових побіжно згадали всього один раз [12]. Цікаво, що після справи з отруєнням відбувся захист докторської дисертації М. Й. Романяка з подібної тематики, який вже через п’ять років отримав диплом професора, а з 1968 року став завідувачем кафедри загальної хірургії медичного інституту в Станіславові.

Схожим за випробуванням радянського часу був життєвий та творчий шлях найстаршої сестри в сім’ї – Галини Теодорівни Наум’як, яка, на відміну від брата, все ж зуміла продовжити своє власне покликання на педагогічній ниві. З власноручної автобіографічної довідки Г. Наум’як, яка сьогодні зберігається в особовій папці архівосховища ДДПУ ім. І. Франка,  та численних документів з її власного архіву нам вдалося віднайти докладні відомості про життя, навчання та педагогічну кар’єру вчительки [13].

Галина Теодорівна була найстаршою дочкою в сім’ї Наум’яків, народилася 20 грудня 1912 р. в родині Теодора та Марії (з Лехів, с. Млинки Сівкові) Наум’яків в селі Млинки Шкільникові [14], які за Австро-Угорщини належали до Дрогобицького повіту [15]. Батько Теодор Павлович (1874 р.) впродовж 1911 – 1945 рр. працював при бориславському магістраті (згодом у міській Раді) [16]. Після закінчення дрогобицької жіночої семикласної школи ім. Генрика Сінкевича у 1929 р. Галина поступила на навчання в дрогобицьку учительську жіночу семінарію при монастирі оо. Василіян, яку закінчила в 1934 р. (в автобіографії 1954 р. авторка вимушено написала, що закінчила курс «учительського семінару») [17]. На 4-му курсі навчання Галина Теодорівна оволоділа елементарним курсом гри на скрипці [18]. Збереглися дві фотографії Галини Наум’як під час навчання на 5-му курсі (жовтень 1932 р.) [19] та в колі двох однокурсниць семінарії, датоване 28 грудня 1933 р. [20] Впродовж 1934 – 1939 р. Г. Наум’як ніде не працювала, особисто вказуючи в 1954 р. на те, що «за панської Польщі не можна було одержати роботу» [21]. Щоправда, ця інформація потребує додаткового уточнення.

Г. Т. Наум’як в колі однокурсниць дрогобицької учительської семінарії при монастирі оо. Василян (V курс, Дрогобич, 28.12.1933 р.)

В часі першої радянської окупації 1939 – 1941 років Галина Наум’як працювала вчителем в дрогобицькій школі № 5. З вибухом війни ситуація з освітою Дрогобича серйозно змінилася, відтак впродовж 1941 – 1944 р. вчителька за фахом змушена була працювати бухгалтером на нафтопереробному заводі «Галичина» [22], який знаходився поруч із Млинками Шкільниковими (за окупації були єдиною вулицею-мікрорайоном [23]). Збереглася фотографія Галини Теодорівни в колі працівників матеріальної бухгалтерії заводу «Galicja» датована 1 лютого 1944 р. [24]. За час виконання своїх обов’язків Галина Наум’як нотувала відомості експорту нафти та нафтопродуктів із заводу «Galicja», які експортували в глиб Третього Рейху, створивши рідкісне на сьогодні статистичне джерело, яке за період від 17 жовтня 1941 р. до 13 січня 1942 р. ілюструє розміри вивезених продуктів, отриманих з нафтових басейнів Борислава, Тустанович, Мражниці, Східниці, Урича та Дрогобича (див. таб. 1) [25].

Таблиця 1. Баланс експорту нафти та нафтопродуктів з дрогобицького нафтопереробного заводу «Galicja» на підприємства Третього Рейху (17.10.1941 – 13.01.1942)

№ п/п

Дата

експорту

Напрямок

експорту

Вид

сировини

Баланс

експорту (кг)

1.

17.10.1941

Schenker Companу (Львів)

Парафін 50/52

313 900

2.

18.10.1941

Нафтовий завод  Юліуша Шіндлера

(Ґамбурґ, Вільгельмсбурґ)

Дистильоване

масло для машин  6-7/50

357 830

3.

21.10.1941

Schenker Companу (Львів)

Парафін 50/52

302 100

4.

23.10.1941

ТзОВ Ернеста Шліманнса  (Пд. Ґамбурґ)

Маш.

дист. Масло 6-7

313 280

23.10.1941

Schenker Companу (Львів)

Парафін

109 800

5.

01.11.1941

Schenker Companу (Львів)

Парафін 50-52

45 000

6.

03.11.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Товариство реалізації масел в Щакові)

Маш.

дист. Масло 6-7

387 030

7.

07.11.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Маш.

дист. Масло 6/7

193 350

Масло для гвинтів

60 020

8.

17.11.1941

Бескидське нафтопереробне ТзОВ в Ліманові

Газолін

316 170

9.

17.11.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Масло для гвинтів 12/20

50 400

Масло для гвинтів V.3-84/20

66 640

10.

19.11.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

для розпорядження фірми Schenker Companу (Одерберґ)

Масло

для гвинтів V.3-89/20

173 390

11.

27.11.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Пресована нафта

158 630

12.

28.11.1941

Mineralöleinführgesellschaft (Щаків) для ТзОВ Ернеста Шліманнса (Пд. Ґамбурґ)

Масло

 для гвинтів 0891

392 750

13.

01.12.1941

Бескидське нафтопереробне ТзОВ в Ліманові

Газолін

356 680

14.

02.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft (Щаків)

Пресована нафта

440 550

15.

05.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft (Щаків) для ТзОВ Ернеста Шліманнса (Пд. Ґамбурґ)

Масло

для гвинтів 0890-5

370 180

16.

06.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft (Товариство реалізації масел в Щакові)

Газолін

332 000

17.

09.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft (Щаків) для ТзОВ Ернеста Шліманнса (Пд. Ґамбурґ)

Масло

для гвинтів 3-5/20

300 940

18.

10.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft (Щаків) для розпорядження нафтового заводу Юліуша Шіндлера (Ґамбурґ)

Масло для гвинтів

283 790

19.

15.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків) для розпорядження фірми мінеральних олій «Burcau» (Ґамбурґ)

Газолін

186 550

20.

17.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Масло для гвинтів

391 100

21.

17.12.1941

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Масло для гвинтів

97 260

1.

5-6.01.1942

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Парафін

288 950

2.

5-6.01.1942

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Газолін

270 920

3.

5-6.01.1942

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Масло для гвинтів

294 020

4.

09.01.1942

Schenker Companу (Львів)

Парафін

118 865

5.

09.01.1942

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Масло для гвинтів

236 560

6.

13.01.1942

Mineralöleinführgesellschaft  (Щаків)

Плитковий парафін

71 650

Першого грудня 1943 р. окупаційний уряд в Дрогобичі видав для працівниці заводу Галичини Наум’як розпізнавчу карту (Kennkarte) № 12086, яка мала бути дійсною до 30  листопада 1948 р. і дозволяла особі вільно переміщатися містом [26].

Після визволення Дрогобича радянськими військами у 1944 Галина Теодорівна знову почала працювати вчителем у дрогобицькій школі № 2 (тоді в приміщенні теперішньої школи № 3), а після організації освітніх закладів міста у серпні 1945 року оформилася на посаду вчителя української мови та літератури в новостворену школу № 2. Збереглося фото Галини Теодорівни з учнями третього класу, датоване 1946/1947 навчальним роком [27].

По закінченні Другої світової війни дрогобицька школа № 2 стала дуже переповненою, адже навчальних закладів бракувало, тим більше, що в перші повоєнні роки чисельність записів на навчання серйозно збільшилося. В період 1945 – 1946 років часто траплялися випадки, коли в один клас записували учнів різних вікових категорій, родичі яких намагалися якомога швидше надолужити втрачене ними навчання у роки війни. Чимало учнів у школі були родом із Млинок Шкільникових. Невипадково перед початком горезвісної операції «Вісла», знаючи про можливе виселення своїх учнів з рідного села, насамперед поляків, Галина Теодорівна вирішила укласти реєстр тих учнів, яких їй довелося навчати до початку операції, тим самим залишила рідкісне джерело до історії Млинок Шкільникових (див. табл. 2) [53].

Г. Т. Наум’як в колі учнів ІІІ-го класу дрогобицької школи № 2 (Дрогобич, 1946/1947 навчальний рік)

Таблиця 2. Недатований реєстр учнів Дрогобицької школи № 2, які були вихідцями з Млинок Шкільникових (Авт. Г.Т. Наум’як, орієнтовний час укладання реєстру перед 1947 роком).

№ п/п

Прізвище,

ім’я

Чис., міс., рік нар.

Стать

Націон.

Клас

Домашня

адреса

Примітка

1.

Мариновський Зенон

1934

чол.

пол.

5

Млинки Шкільникові, 2/7

зареєстрований в Польщу

2.

Геруля Адам

06.12.1932

чол.

пол.

6

Млинки Шкільникові, 12

зареєстрований в Польщу

3.

Павловський Мар’ян

01.07.1934

чол.

укр.

4

Млинки Шкільникові, 1 (21?)

4.

Весела Мирослава

06.02.1937

жін.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 38

5.

Весела Богдана

03.12.1931

жін.

укр.

6

Млинки Шкільникові, 3

6.

Чукла Тарас

01.10.1932

чол.

укр.

4

Млинки Шкільникові, 1

7.

Чукла Мирослава

27.10.1934

жін.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 3

8.

Чукла Еміліан

20.12.1936

чол.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 48

9.

Савінський Тадей

17.04.1932

чол.

пол.

4

Млинки Шкільникові, 54

зареєстрований в Польщу

10.

Стецик Ірина

1932

жін.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 3

11.

Стецик Роман

1937

чол.

укр.

2

Млинки Шкільникові, 1

12.

Ліщинин (Ліщишин?) Осип

1935

чол.

пол.

3

Млинки Шкільникові, 54

зареєстрований в Польщу

13.

Весела Ірина

1932

жін.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 3

14.

Весела Ольга

1934

жін.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 3

15.

Весела Любов

13.05.1936

жін.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 72

16.

Веселий Зенон

17.031938

чол.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 72

17.

Романів Віра

27.04.1933

жін.

укр.

5

Млинки Шкільникові, 2/4 (3?)

18.

Романів Роман

22.02.1931

чол.

укр.

8

Млинки Шкільникові, 2/4 (1?)

19.

Ясеницький Євген

1932

чол.

укр.

6

Млинки Шкільникові, 2/1 (1?)

20.

Пих Яна

1932

жін.

пол.

4

Млинки Шкільникові, ч:11

зареєстрована в Польщу

21.

Проць Орест

1933

чол.

укр.

4

Млинки Шкільникові, 75

22.

Проць Ярослава

1931

жін.

укр.

7

Млинки Шкільникові, 75

23.

Кицила Зоряна (Кіцила?)

03.02.1937

жін.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 82

24.

Білецький Орест

19.05.1937

чол.

укр.

2

Млинки Шкільникові, 81

25.

Яким Михайло

1933

чол.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 81

26.

Яким Микола

1931

чол.

укр.

5

Млинки Шкільникові, 81

27.

Коцко Іренель (Іреней)

1935

чол.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 89

28.

Шкільник Люба

07.08.1937

жін.

укр.

2

Млинки Шкільникові, 90

29.

Шкільник Северко

27.08.1938

чол.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 90

30.

Бойко Ірина

18.11.1931

жін.

пол.

6

Млинки Шкільникові, 90

зареєстрована в Польщу

31.

Бойко Володимир

08.04.1933

чол.

пол., укр.

4

Млинки Шкільникові, 90

зареєстрований в Польщу

32.

Михайлівський Ренат

1933

чол.

укр.

5

Млинки Шкільникові, 91

33.

Драгуш Євгенія

20.01.1937

жін.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 77

34.

Драгуш Марія

10.11.1938

жін.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 77

35.

Ґавел Бореслав

1933

чол.

пол.

5

Млинки Шкільникові, 96

36.

Іванців Ірена

08.08.1937

жін.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 31

37.

Паньків Созонт

01.01.1937

чол.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 26

38.

Вайс Адам

03.07.1933

чол.

пол.

5

Млинки Шкільникові, 98

39.

Вайс Здіслав

1937

чол.

пол.

1

Млинки Шкільникові, 98

40.

Паньків Роман

1937

чол.

укр.

2

Млинки Шкільникові, 84

41.

Паньків Ярій

1937

чол.

укр.

3

Млинки Шкільникові, 84

42.

Лободич Тарас

1938

чол.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 77

43.

Антоняк Людвіна (Людвіга)

1935

жін.

пол.

3

Млинки Шкільникові, 58

зареєстрована в Польщу

44.

Антоняк Данута

1937

жін.

пол.

2

Млинки Шкільникові, 58

зареєстрована в Польщу

45.

Сондель Ґеновефа

1934

жін.

пол.

3

Млинки Шкільникові, 65

46.

Генсьорик Адам

1934

чол.

пол.

3

Млинки Шкільникові, 61

47.

Костів Дарія

07.03.1931

жін.

укр.

5

Млинки Шкільникові, 62

48.

Куц Орест

1931

чол.

укр.

5

Млинки Шкільникові, 97

49.

Дробік Лідія

17.06.1935

жін.

пол.

3

Млинки Шкільникові. 13

50.

Лейнерд Зенон

1938

чол.

укр.

1

Млинки Шкільникові, 50

1946 року Галина Наум’як вступила у лави студентів заочного відділення історико-філологічного факультету Дрогобицького педагогічного інституту, де провчилася повний курс, який закінчила п’ятого серпня 1948 року й отримала диплом Б № 307923 з правом викладання лише у п’ятих-сьомих класах [28]. Збереглася рідкісна фотографія усіх студентів та викладачів липневої сесії заочників Дрогобицького державного учительського інституту за 1947 рік [29] Відтак, Галина Наум’як працювала виключно із цими віковими категоріями класів [30], щоправда, є спогади учнів 10-А класу 1954 року випуску [31], згідно з якими Галина Теодорівна була їхньою першою вчителькою [32]. Водночас в архіві Г. Т. Наум’як збереглася фотографія, датована 1950 роком, в колі невідомої вчительки та учнів третього класу дрогобицької школи № 3 [33], що свідчить про сумісництво вчителювання в двох школах або ж про її короткотривалу посаду вчителя третьої дрогобицької школи. Вочевидь, у період, коли СШ № 2 щойно формувала середовище педагогів, Галина Наум’як тимчасово виконувала обов’язки першої вчительки.

Згідно з розпорядженням про педагогічну практику Галині Теодорівні часто доручали керівництво роботою практикантів. Наприклад, у 1951 та 1952 роках ці практики проходили впродовж березня – квітня [34].

Протягом своєї педагогічної кар’єри Галина Теодорівна постійно брала активну участь у культурному житті колективу СШ № 2. Влітку 1951 року вона разом із своїми колегами взяла участь в культурно-пізнавальній екскурсії до селища міського типу Ворзель, що на Київщині, де відвідали помістя графа Уварова з його численними парками та озерами [35]. Четвертого-сьомого червня 1952 року Галина Наум’як разом із іншими вчителями СШ № 2 була учасником тривалої пізнавальної екскурсії дрогобицьких педагогів до Харкова [36].

На практиці Галина Теодорівна намагалася якомога більше зацікавлювати своїх учнів рідним краєм. Наприклад, 29 червня 1953 року нею було організовано поїздку до курорту Трускавець [37], а сьомого серпня 1956 року разом із своїм класом вона відвідала Нагуєвичі [38].

Прагнучи розширити вікову категорію викладання, Галина Теодорівна згідно з власною заявою (від 29 травня 1954 року) [39] та після успішного складання додаткового іспиту третього липня 1954 року вступила на третій курс заочного відділу української мови історико-філологічного факультету Дрогобицького педагогічного інституту  (наказ № 101 від третього липня 1954 року) [40]. Варто зазначити, що впродовж наступних років навчання Галина Теодорівна успішно складала практично усі іспити навчальних сесій студента. При цьому з іноземних мов вона завжди отримувала відмінно, з української мови – добре, а з російської, як і з історії КПРС, –  виключно задовільно [41]. Після освоєння повного курсу педагогічного інституту і складення державних іспитів Галині Наум’як 30 липня 1957 року було присвоєно кваліфікацію і звання вчителя середньої школи з правом викладання української мови та літератури в п’ятих-десятих  класах [42]. Зауважимо, що молодшу сестру Павліну Теодорівну Наум’як, яка в часі отруєння брата Володимира закінчувала цей же факультет, обком партії педагогічного інституту не допускав до складання державних екзаменів, щоправда, ректор інституту, високоерудований педагог та науковець, Анатолій Черненко [43] довго вагався ставити свій підпис на доленосній документації студентки, через що вона все ж отримала можливість складати державні іспити втретє 1962 року [44].

Восьмого листопада 1955 року Г. Т. Наум’як брала активну участь в обласній учительській методичній нараді, яка проходила в Дрогобичі з приводу оновлення навчально-методичного забезпечення шкіл [45]. 15 травня 1958 року Галина Теодорівна була учасником вчительської обласної олімпіади, яка так само проводилася кілька днів у Дрогобичі [46].

Особливе ставлення в радянській системі навчання надавалося відкритим урокам, під час яких перевірялися методика та зміст вчительського навчання. В родинному архіві збереглося фото, датоване першим лютого 1961 року, на якому зображено як директор школи обговорює з Галиною Теодорівною її урок української мови [47].

Поза всяким сумнівом звичними епізодами вчительського життя були численні радянські демонстрації та мітинги, під час яких доводилося навіть у святкові дні водити своїх учнів на площу Ринок. Скажімо, збереглося дві світлини Галини Наум’як з власним 11 класом СШ № 2, яке датоване сьомим листопада 1962 р. [48].

Цінним ілюстративним матеріалом до вивчення учнівського середовища СШ № 2 є фото Г. Т. Наум’як, датоване 1963 роком, зроблене з учнями 5-В класу біля пам’ятника Григорію Геврику, в якому вчителька тимчасово заміщала класне керівництво Єлизавети Константинівни Постернак (у листопаді 1989 року виїхала в США і досі проживає в Брукліні) [49].

1963 року Галина Наум’як одружується з педагогом Михайлом Павловичем Козаром (п’ятого жовтня 1913 року  – 13 лютого 1985 року), який в 1942 – 1944 роках вчителював у Дрогобицькій торгівельній школі з українською мовою навчання [50]. На жаль, у подружжя дітей не було, невипадково, усі свої сили вчителька віддавала учням другої школи.

Хрущовська відлига дещо пом’якшила навчальні плани у школах, а також розширила категорії місць для пізнавальних екскурсій.  1964 року Галина Теодорівна вперше з вчителями СШ № 2 відвідала один із найдавніших середньовічних монастирів Грузії – Ґелатський монастир ХІІ сторіччя. [51]

Говорити про учнів Г. Наум’як можна чимало, адже робити це дозволяє ґрунтовний матеріал, збережений, як в архіві школи так в архівосховищах Львова. На завершення варто згадати б лише про видатного її учня дрогобичанина, історика та правозахисника Мирослава Мариновича, який про час  навчання у Дрогобицькій школі № 2 впродовж 1956 – 1966 років, часто сьогодні згадує, що навіть у далеких 1960-х в середовищі дрогобицької школи № 2 окремі вчителі вміли щиро працювати «з дитячими душами», часто підсвідомо викликаючи протест проти системи [52]. Зрештою час, у якому працювала Галина Теодорівна, був обнадійливою епохою шістдесятників долі, яких подібно до родини Наум’як коригувалися із заздрісною силою.

Джерела та література

[1] Галів М. Між серпомолотом і свастикою: освіта на Дрогобиччині у 1939 – 1944 рр. – Дрогобич, 2010. – 337 с.

2 Лазорак Б., Лазорак Т. Літній табір Дрогобицької гімназії ім. Франца Йосифа в Уричі (1910 р.) //  Фортеця: збірник заповідника ”Тустань”: на пошану Михайла Рожка. – Львів, 2009. – Кн. 1. – С. 655-669; Лазорак Б., Лазорак Т. Дрогобицька цісарсько-королівська гімназія імені Франца Йосифа І в часі першої світової війни (1914 – 1916): невідомі епізоди про «переддень» війни, російську окупацію і не тільки // Актуальні питання гуманітарних наук. Міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Вип. 4. – Дрогобич, 2013. – С. 29-63.

3 Приватний архів Богдана Лазорака (далі – ПАБЛ). – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 8 (Витяг фамілії Теодора Наум’яка і Марії з Лехів від 20.06.1923). – Арк. 1.

4 Там само. – Спр. 10 (Свідоцтво зрілости Наум’як Павліни. 10 липня 1943). – Арк. 1.

5 Архів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (далі – Архів ДДПУ). – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 26зв.; ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 4 (Legitymacja ubezpieczeniowa). – Арк. 1; Спр. 8 (Витяг фамілії Теодора Наум’яка і Марії з Лехів від 20.06.1923). – Арк. 1.

6 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 4 (Legitymacja ubezpieczeniowa). – Арк. 1; Спр. 8 (Витяг фамілії Теодора Наум’яка і Марії з Лехів від 20.06.1923). – Арк. 1.

7 ПАБЛ. – Спр. 3 (Anmeldebuch. Staatliche Medizinische Institut Lemberg. № 201 / 1943). – S. 1-2.

8 Плугатор Г. 75-річний Петро Тимчук: Сам Бог-Отець мене охороняє // Коломия: ТРК «Рідні Медія». – [Елктронний ресурс]. – Режим доступу: http://kolomyya.org/se/sites/pb/26123/

9 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 18 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 12.

10 Там само. – Спр. 6 (Письмо Теодору Павловичу Наум҆яку). – Арк. 1.

11 Там само. – Спр. 6 (Письмо Теодору Павловичу Наум҆яку). – Арк. 1.

12 Богаченко М., Романяк М. Медицина Дрогобича: Історичні нариси / За ред. проф. М. Шалати. – Дрогобич, 2008. – С. 238.

13 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 26-26зв.

14 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 7 (Випис з метрики Гр. кат. парохіяльного уряду в Дрогобичи, 30.06.1930). – Арк. 1.

15 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 26.

16 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 15 (Недатований лист-прохання Теодора Павловича Наум’яка до Соцбезу при міській раді Борислава). – Арк. 1.

17 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 26.

18 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 17 (Szypuła T. Hohmanna sykoła gry na skrypkach (nowtny) / Edycja uniwersalny. – № 476. – Wiedeń, 1928. – 26 s.).

19 Там само. – Спр. 19 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 1.

20 Там само. – Спр. 14 (10 фотографій 1933 –1962 рр.). – Фото № 1.

21 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 26.

22 Там само.

23 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 4 (Legitymacja ubezpieczeniowa). – Арк. 3-5.

24 Там само. – Спр. 19 (Фотографії: 1905 – 1970 рр.). – Фото 2.

25 Там само. – Спр. 18 (Exportlieferüngen Deutsches Reich Seit 17.10.1941 – 13.01.1942). – 28 b.

26 Там само. – Спр. 4 (Legitymacja ubezpieczeniowa). – Арк. 5.

27 Там само. – Спр. 14 (10 фотографій 1933 –1962 рр.). – Фото № 4.

28 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 26-26зв., 30.

29 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 19 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 3.

30 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 27.

31 Випускники 10-А класу дрогобицької СШ № 2: Ю. Бачинська, З. Божик, Л. Васильків, А. Вегера, В. Возняк, І. Голубняк, В. Граб, Є. Дороніна, І. Котик, Х. Крачківська, Л. Кучерга, Х. Луцька, З. Маршалок, Л. Масло, І. Німилович, К. Пасічник, О. Пилат, Н. Повстяна, Н. Пономаренко, Р. Протасевич, І. Раділецька, Н. Розуваєва, А. Соловйова, І. Тхір, В. Цись, Г. Чагарин, О. Шемеляк, Д. Яворська, Г. Ясеницька, Л. Яшник (Дрогобицька спеціалізована школа № 2 / Гортаючи сторінки історії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dr-school2.at.ua/index/istorijahistory/0-5).

32 Там само.

33 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 14 (10 фотографій 1933 –1962 рр.). – Фото № 5.

34 Там само. – Спр. 19 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 4, 5.

35 Там само. – Фото № 7.

36 Там само. – Спр. 14 (10 фотографій 1933 –1962 рр.). – Фото № 6; Спр. 19 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 7.

37 Там само. – Спр. 19 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 8.

38 Там само. – Фото № 10.

39 Архів ДДПУ. – Спр. 583 (Особова справа студента: Наум’як Галина Теодорівна). – Арк. 25.

40 Там само. – Арк. 28.

41 Там само. – Арк. 4-23.

42 Там само. – Арк. 24.

43 Історичний факультет Франкового університету в Дрогобичі (1940 – 2007): ювілейна книга до 15-річчя відновлення факультету… – С. 12.

44 Архів ДДПУ. – Спр. 585 (Особова справа студента: Наум’як Павліна Теодорівна). – Арк. 34.

45 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 18 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 9.

46 Там само. – Спр. 14 (10 фотографій 1933 –1962 рр.). – Фото № 7.

47 Там само. – Фото № 10.

48 Там само. – Фото № 8, 9.

49 З Галиною Теодорівною на фото присутні Михайло Мациканич, Віра Дмитришин, Роман Мирон, Любов Музика, Юрій Мацюрак, Анатолій Герій, Микола Мотузенко, Стефа Тарас, Юрій Стасишин, Любов Возна, Тетяна Шевчук, Микола Моряк, Ігор Кордуба, Юля Ковальчук, учень Удяк та ін. (Там само. – Фото № 10).

50 Станом на осінь 1942 р., М. Козар на тиждень мав 18 занять, вочевидь з алгебри. Див. про це у: Галів М. Між серпомолотом і свастикою: освіта на Дрогобиччині у 1939 – 1944 рр. – Дрогобич, 2010. – С. 198.

51 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 18 (Фотографії: 1905 – 1070 рр.). – Фото № 11.

52 Дрогобицька спеціалізована школа № 2 / Гортаючи сторінки історії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dr-school2.at.ua/index/istorijahistory/0-5

53 ПАБЛ. – Ф. 1 (Архів родини Наум’як з Млинок Шкільникових). – Спр. 1 (Недатований реєстр учнів Дрогобицької школи № 2, які були вихідцями з Млинок Шкільникових). Арк. 1-4.

Богдан ЛАЗОРАК

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,

науковий співробітник музею «Дрогобиччина»