Нинішні владці – майже такі самі. А найбільш улесливими, добрими, поблажливими – хоч до рани прикладай – стають в час виборів, бо ж від наших з вами голосів їх „благоденствіє” залежить.

Насправді ж – байдуже їм до пересічних громадян, їх болів, турбот, проблем, негараздів, незручностей. Ось свіженький приклад, що обурив не одного нашого краянина та гостя міста.

Перед самим Новим роком у Львові прийнято рішення про перенесення зупинки маршрутних таксі „Дрогобич-Львів” з львівського залізничного двірця на автостанцію на вул. Стрийській. Думкою пасажирів знову ніхто не поцікавився. Ніби-то (в нас усе так – ніби, здається. Можливо, ймовірно тощо) не розраховуються наші (а львівські, котрі теж заробляють на тому маршруті?) за місце стоянки на головному вокзалі в обласному центрі. Однак все це видається просто дурнею і черговим прикладом бездумно-бездушної чиновницької недолугости.

Що відтепер робитимуть ті, кому треба (особливо – рано-вранці) встигнути на потяг? Хто ґарантуватиме нормального сполучення між автовокзалом і двірцем? І чи потрафить наш подорожній Львові на міську маршрутку сісти?

Було не так давно звернення наших райців до посадовців з ОДА з проханням не вносити змін до маршруту. До них ніхто не дослухався. Й пасажири потерпають від незручностей, але вже ні райці. Ні влада дрогобицька питанням більше не переймаються. Це зрозуміло: державні ж мужі маршрутками не їздять.

До речі, відстань між двома містами завдяки нововведенню скоротилася на декілька кілометрів (всі знають, що Львівський автовокзал або автостанція № 1 розташований на самісінькому в’їзді до обласної столиці). Проте зросла ціна, й не завжди приємну та комфортну поїздку (бо більшість перевізників живе за принципом „пасажир для мене, а не навпаки”) треба вже викласти не 15, а 17 своїх кревних гривеньок. Дивує й те, що вартість проїзду й у мікробусі на 10-16 місць, й у автобусах на 25-45 місць, яких стає дедалі більше, – однакова. Взагалі наш пер візницький бізнес – сфера глибоко корумпована й подекуди близька до криміналізованої. Однак ті, хто мали би захистити права пасажира (читай: споживача), закривають очі на те, що в цій царині діється: дуже багато є таких серед представників влади різного рівня також), хто чималий хосен і зиск з того мають.

А от що робити отому „маленькому”, якого новітні феодали за васала чи навіть за свою власність мають? Не кожен же в стані у Львові з одного кінця міста до іншого в таксі мандрувати.

Маємо депутатський міський корпус є в нас „свої” представники у Львові (Ваврин, Ілик, Задорожний). Чому ж вони так вперто мовчать? Невже згадають про „електорат” лише перед черговими виборами? А до того що, маємо через чиюсь недолугість терпіти незручности й мати купу проблем, добираючись до Львова?