У своїм «Посланні про святий Хрест» митрополитАндрей Шептицький писав: «Почитання св. Господнього Хреста – це одна з найважливіших сторінок почитання Бога-Чоловіка… Знак святого  Хреста, який ми накладаємо на себе коли перехрещуємося, це один з найстарших звичаїв християн”.

Східна Церква так високо цінить почитання святого Хреста, що в його честь присвятила аж кілька празників у році. Найбільше свято нинішній – день, свято  Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.

Воздвиження Чесного Хреста Господнього – велике християнське свято. Християни візантійського обряду 27 вересня (14 вересня за старим стилем) відзначають празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято належить до 12 великих свят  Східної Церкви та має один день перед та сім днів попразництва. Історики Східної Церкви вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення в IV столітті  Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII сторіччі.

Власне, саме  слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього.

Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала декілька  різних леґенд. Три з них приписують віднайдення Хреста св. Єлені († 330), матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення.

Започаткувало свято  Воздвиження освячення  храму Воскресіння Господнього, який збудував святий  Костянтин Великий на Голготі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня – 14 вересня – відбулося врочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.

Іншою важливою подією, що зробила це свято  спільним і  на Сході, й на Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалиму після того, як 614 року перський цар Хосрой здобув Єрусалим і перевіз  Хрест до перської столиці в Ктесифоні. Повернув Хрест Господній до Єрусалиму імператор Іраклій 628 року після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалим також відбулося 14 вересня.

Оскільки свято  Воздвиження нагадувало  Христове розп’яття і смерть та прирівнювалося  до Великої П’ятниці, традицією стало дотримання цього дня суворого посту.

Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, щодо відзначення  цього свята  в різних Церквах, то Грецька Церква, наприклад, відзначає його шостого  березня, а Римсько-Католицька Церква святкувала цю подію третього травня, але при реформі свят  за Папи Римського Івана ХХІІІ 1960 року це свято викреслили з церковного календаря.

Характерною ознакою свята  Воздвиження є врочисте вшанування Господнього Хреста через обряд піднесення його під час ранкової молитви. У Східній Церкві відомі різні обряди воздвиження Хреста, зокрема, обряд св. Атанасія на Атосі, обряд гори Синай, Константинопільський обряд. Щодо воздвиження Хреста Господнього на Русі, то цей обряд згадується тут у ХІІІ столітті. Патріарший Собор 1276 року дозволив воздвиження в усіх церквах.

Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до одних з найдавніших  свят, але, як історія знайдення св. Господнього Хреста, так і історія встановлення свята, наповнені різними леґендами і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди. Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння святому  Хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про те, що властиво становить суть свята та про що говорить сама його назва : Воздвиження, що означає  Піднесення, тобто осібний урочистий обряд почитання і прославлення св. Хреста.

27 вересня — свято Воздвиження Хреста Господнього. У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов’язані. Один з імператорів — Андріан — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гріб Господній. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера. Протягом тривалого часу на цьому місці збиралися язичники для виконання культових дій, зокрема жертвоприношень. Але минуло 300 років, і християни знайшли Гріб Господній та Хрест на якому розп”яли Спасителя.

Ця визначна подія для всіх християн сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння християн (за легендою, він побачив на небі знамення Боже — хрест із надписом: «Цим переможеш»). Намагаючись виконати волю Божу, Костянтин Великий відправив до Єрусалима царицю Єлену, свою матір, для віднайдення хреста й Гробу Господніх. Тривалий час її пошуки не мали успіху, незважаючи на всі старання. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гріб Господній, Хрест, на якому було розп’ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста. За деякими переказами, було знайдено не один, а цілих три хрести й дощечку з написом, зробленим за наказом Понтія Пілата.

Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп’ято Ісуса Христа, тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на людину було покладено хрест Господній, мрець ожив. Отже, люди знову отримали можливість поклонятися християнським святиням. Вони побачили диво, що сталося, і попросили патріарха Макарія піднести хрест Господній, щоб віруючі, які стояли далеко теж могли його побачити і поклонитися.

Цариця Єлена після всіх цих подій привезла до Єрусалиму частинку від Хреста Господнього та знайдені гвіздки. Костянтин Великий віддав наказ побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення цього нового храму (IV століття) було встановлено святкування Воздвиження хреста Господнього. У народі це свято називають значно коротше — Воздвиженням.

Крім празника Воздвиження, наша Церква віддає честь святому хресту ще в Хрестопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздви­ження, на утреній відбувається винесення святого хреста і покло­ніння йому, але без обряду воздвиження (піднесення), яке є тільки на празник Воздвиження.

Сьомого  травня Східна Церква вшановує пам’ять “Явління знамена Чесного хреста на небі в Єрусалимі”. За святого Кирила Єруса­лимського 351 року в часі П’ятдесятниці на небі з’явився святий хрест, що сягав від Голготи аж до Єлеонської гори.

У східному у церковному календарі є ще перше  серпня  – Походження древ Чесного Хреста, що означає винесення, похід чи процесія з частинкою хресного дерева, яку в цей день з процесією переносили з царської палати в Царгороді до храму святої Софії. Тут було окреме поклоніння святому хресту, подібно як у Хрес­топоклонну неділю. Починаючи від першого серпня через два тижні кожного дня святе хресне дерево носили містом, щоб його освятити й відвернути всякі недуги.