Психологи давно відзначили, що дарувати набагато легше, ніж красиво й гідно приймати будь-що в дарунок. Людина, яка дарує, безперечно вважає сама себе шляхетною, щирою, вдячною. А ось людина, яка приймає подарунок, може мати більш різноманітний спектр відчуттів – від радості та вдячності до розчарування й образи. Чому так стається? Все, звісно, залежить від особистого досвіду, від того, як складалися стосунки з батьками, з іншими значимими  особами в дитинстві.

І навіть від того, чи дарували дитині подарунки «корисні», чи просто те, що хотілося, – від душі. Не є таємницею, що для багатьох батьків чудовим подарунком дитині є, наприклад, одяг і взуття, те, що батьки мали купити дитині просто так.

Спражнім же подарунком, як на мене, є щось дещо  зайве, незаплановане, бажане. Але  чи в наших традиціях дарувати зайве? Традиції ставлення до подарунків формуються саме в родині. Тож  людина, даруючи подарунки близьким, ґрунтує свої наміри саме на цьому досвіді. Не секрет, що в багатьох сім’ях гарними подарунками вважають не індивідуальні речі, а те, що буде корисним для всіх, – побутову техніку, прилади, елементи домашнього інтер’єру. На жаль!

Та, не зважаючи на те, що вам подарували, важливо мати загальну культуру прийняття  подарунку. Норми етикету взагалі зобов’язують не тільки подякувати, а й роздивитися подарунок в присутності дарувальника, а не ховати його, щоб потім оглянути наодинці.

Однак  є й люди, які цілковито  не вміють приймати подарунки. Що б ти не подарував такій людині, їй завше здається, що вона гідна, вартує більшого.

Є і такі, що вважають за необхідне відразу ж відповісти вам -подарувати у відповідь  еквівалент, чим взагалі знецінюють те, що ви зробили чи подарували. Такі люди навіть можуть просто відмовитися від подарунку, якщо не знаходять можливості «віддячитися». Зазвичай, ці люди не пізнали в житті безумовної батьківської любови. Їх любили «за щось». За гарні оцінки в школі, за чемність, за вчасне «дякую». Їм ще складніше, адже ці патерни поведінки практично нездоланні без сторонньої допомоги.

Наприклад, ви захотіли зробити щось приємне людині: нагодувати, сплести їй теплий шалик на зиму (або придбати в крамниці), дати пораду щодо роботи тощо. При цьому природнім є те, що у людини теж виникає бажання потурбуватися про вас: зробити вам подарунок, запросити до кав’ярні, приміром…

Турбота проявляється через дію для іншої людини. Потурбуватися про іншого – це природній порив людини, її потреба. Це один зі способів надати іншому своє тепло, показати важливість стосунків. І нерідко на цьому етапі багато хто робить велику помилку. Вони відмовляються від турботи або подарунку. Для людини це, по-перше, сигнал того, що вона чинить щось не те. А по-друге, вона відчуває, що нехтують її турботою, а як слідство і самою людиною. І, як підсумок, людина звикає до того, що вам її турбота не потрібна та перестає взагалі щось робити для вас.

Скільки ви віддаєте іншим і скільки приймаєте від людей? Якщо цей баланс порушений, вам треба терміново вчитися приймати турботу про себе від інших людей. Це вельми важливо для повноцінних стосунків.

Катерина ГОЛЬЦБЕРҐ (Киїів),

психолог – спеціально для «Майдану»