Учора ввечері на третьому поверсі будинку на вулиці Коблевській, 42 пролунав потужний вибух. Богу дякувати, як і всі останні вибухи в Одесі він на забрав життів, але завдав значних матеріальних збитків.

Його метою було не вбити, але – залякати.

Навпроти хостелу знаходиться помешкання, де я жив тривалий час й до нині прописаний. Тим, хто знає мене й хто в курсі обставин мого життя, звісно, відомо, щ я за цією адресою фактично не живу. Але ті, кому потрібна моя адреса в довідковому бюро, отримали саме цю адресу.

Останні місяці я чітко висловлював свою позицію. Я отримав чимало погроз. Найпопулярніша: повісити мене на центральному майдані Одеси (пропонувалися варіанти частин тіла, за які мене потрібно повісити).

Я дав безліч інтерв’ю. Останнє подібне інтерв’ю побачило світ в тому день, коли пролунав вибух. За іронією долі (якщо лише це можна назвати іронією) в інтерв’ю йшлося про вибухи в Одесі, де я ще раз повторив, що мета цих актів – залякування і дестабілізація ситуації в Одесі. Мене запитали, що я робитиму, якщо в місті події розгортатимуться  за донецьким сценарієм.

Я відповів, що ми візьмемо котів під паху і поїдемо. Під путінським режимом жити ми не захочемо й не зможемо. В цьому було багато серйозного – особливо стосовно котів.

Вибух, що значною мірою зруйнував помешкання, був своєрідним доповненням до мої роздумів.

Я тішуся, що мої діти Міша та Юля й онуки – Соня, Ксюша, Роберт – з різних причин були далеко від місця події. Удар прийняла на себе моя колишня дружина Тетяна, котрій я щиро співчуваю – вона такого потрясіння аж ніяк не заслужила.

Ейнштейн казав, що коли збирали розбиті скрижалі Заповіту, один уламок було загублено. На ньому була одинадцята заповідь – НЕ БІЙСЯ!

Эйнштейн говорил, что когда собирали разбитые скрижали Завета, один осколок был потерян. На нем была написана одиннадцатая Заповедь – не бойся!

Сподівайся на Господа, будь мужнім, і Він зміцнить серце твоє, сподівайся на Господа! (Пс.26.14)

І ось – цитата з інтерв’ю: – А наскільки страх, що з’явився, є відчутним на побутовому рівні?

– Я, наприклад, не боюся, а ось Люда хвилюється. Просто в мене це особиста властивість – відчувати тривогу – дещо атрофована: все життя чинив ризиковані речі.

Борис ХЕРСОНСЬКИЙ

Світлина – УНІАН