Верещинський Олександр Павлович (23.05.1940, м. Ромни Сумської обл.) – бандурист, педагог, кобзарознавець. Голова Дрогобицького регіонального осередку Національної спілки кобзарів України (з 1999). Гри на бандурі навчався у Г. Спиці (1956–1959). Закінчив Львівське державне музичне училище (1963, клас бандури Ю. Барташевського й В. Герасименка), Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка (1968, клас В. Герасименка).

1960–1968 рр. у Львові керував ансамблем народних інструментів, капелою бандуристів Будинку вчителя, обласного відділення хорового музичного товариства України, викладав у спеціалізованій музичній школі-інтернаті.

Як соліст-бандурист концертував у Львові, Івано-Франківську, Одесі, Миколаєві, містах Херсонської області. У репертуарі – дума «Буря на Чорному морі», народні пісні, твори класиків та сучасних композиторів.

Викладач (1968), викладач-методист вищої категорії класу бандури, засновник і керівник ансамблю бандуристів Дрогобицького державного музичного училища ім. В. Барвінського, водночас – викладач музично-педагогічного факультету (1968–1974) Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Франка, де відкрив клас бандури.

Серед учнів (понад 100): викладачі дитячих музичних шкіл та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, в т. ч.: заслужені артисти України Марія Сорока (Буднік) та Наталія Лемішка (Панчишин), заслужений діяч мистецтв України Микола Мошик, лауреати Всеукраїнських та міжнародних конкурсів Наталія Ватаманюк (Худак), Оксана Рибак, Надія Євенко (Сковрон), Іван Шміло, кандидат мистецтвознавства Оксана Бобечко (Шаманова), кандидат педагогічних наук Олеся  Перець (Семиліт), солістка дуету «Ярослав-На» Наталія Дуб (Строїч) та багато інших.

Здійснив унікальні записи кобзарів І. Рачка, В. Заворотька, І. Бедрина під час фольклорних експедицій у с. Лавіркове на Чернігівщині, м. Ромни на Сумщині. Зібрав рідкісні фонозаписи бандуристів Полтавщини, а також кобзарів-побратимів Г. Спиці та Є. Адамцевича, які передав краєзнавчому музею м. Ромни. Як земляк Є. Адамцевича виступив з доповіддю на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій його 90-річчю (м. Ромни, 1994). Повернув із незаслуженого забуття (разом з дружиною Данутою) ім’я учениці  Г. Хоткевича кобзарки Олесі Левадної (1905–1998), ініціатор та організатор встановлення меморіальної таблиці, присвяченої її імені (м. Дрогобич, пл. Ринок, 15).

На громадських засадах створив з Данутою Верещинською і Олесею Король домашні студії «Кобзарську світлицю» та «Молоді пера», що стали духовним центром розвитку кобзарства на Дрогобиччині, місцем зустрічі кобзарів, літераторів, митців, науковців, учнів-бандуристів.

Голова, заступник та член журі обласних та Всеукраїнських оглядів-конкурсів бандуристів.

Автор перекладень та упорядник восьми інструментальних і двох вокальних збірників творів для учнів-бандуристів дитячих музичних шкіл та музичних училищ; публіцистичних статей; співавтор програми «Бандура» для учнів дитячих музичних шкіл та музичних відділів шкіл мистецтв (Львів, 1996).

Нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і туризму, відзначений численними подяками, дипломами і грамотами міського та обласного управлінь культури.

Літ.: М. Ластовецький. Кир’ян-Верещинський Олександр Павлович // Енциклопедія сучасної України. – К., 2013. – Т.13. – С. 80; Верещинський Олександр Павлович // Пиц Б., Душний А. Кафедра народних музичних інструментів та вокалу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич : Посвіт, 2011. – С. 11; Верещинський Олександр Павлович // Жеплинський Б. Енциклопедичний довідник : Українські кобзарі, бандуристи, лірники. – Дрогобич : Коло, 2011. – С. 34–35.

Богдан ПИЦ,

музикознавець, доцент Інституту музичного мистецтва ДДПУ ім. І.Франка,