Ось як яскраво та емоційно розповів про волонтерський день у святковому місті-курорті розповів його активний учасник і один із ведучих, знаний в краї волонтер на псевдо Шершень:

– У такі дні розумієш, що є речі, які просто не можливо зробити надаремно. У неділю в  День Трускавця волонтерами “Дрогобиччина-SOS-Допомога армії” було зібрано тридцять шість тисяч чотириста дев’яносто вісім гривень.

Був журек і боґрач, борщ і грибна юшка, шашлик і печена картопля, солодка випічка і дивовижні канапки. Був хліб і до хліба – вони співали і читали вірші.
Я давно не чув проникливіших слів, як у піснях Мольфара та Максима Перев’язка – вояків Першого батальйону Національної Гвардії України імені генерала Кульчицького (про цих хлопців можна окремо розказувати годинами, але тут обмежусь тільки тим фактом, що Мольфар, який воює за Україну, родом з Донецька і прожив там усе своє свідоме життя! І, тому ті, хто волає на кожному стовпі, – “чому “донецькі” не боронять свою землю” – хай законопатять свої погані роти – воюють, ще й як!)… І він, оцей молодий боєць свято переконаний: невдовзі наші ввійдуть у столицю Донбасу й звільніть її від бандитів і окупантів…
Я хотів написати про те, як же воно готувалось – це свято, скільки було зварено, спечено, нарізано, привезено, встановлено, недоспано, знервовано але ще раз подивився на обличчя волонтерів на світлинах  і зрозумів, що нічого краще не скажу. Вони це зробили – знову не для “дякую” і не для хвальби. Просто є люди, які святковий день можуть присвятити тим, кому він найпотрібніший. Черговий внесок у Перемогу. Тридцять шість з половиною тисяч гривень за один святковий день.

Це ти, Трускавець, це ти, Україно. Подробиці Свята у Їх очах. Вони говорять краще за літери.

Світлини Леоніда ҐОЛЬБЕРҐА