Народний депутат, один з лідерів кримських татар, Уповноважений президента у справах кримськотатарського  народу в інтерв’ю виданню «Апостроф» розповів про те, чого вдалося домогтися з допомогою торговельної та енергетичної блокади Криму, про що його дружина говорила з ФСБ, перспективах повернення півострова Україні та багато про що інше.

– Спершу активісти блокади Криму довго й наполегливо говорили про те, що не  вважають потрібним відновлювати постачання електричної енергії на півострів. Восьмого грудня це було частково зроблено. Чому були ухвалено рішення дати світло, й заради чого, власне, пішли на угоду?

– По-перше, ця гілка заходить спочатку до Криму, а потім йде до двох районів Херсонської области. Якщо нею не подавати електрику, залишаться знеструмленими деякі райони Херсонської области. По-друге, були розмови про загрозу техногенної катастрофи на заводі «Титан», якщо туди не надходитиме електроенергія. Це, щоправда. Не надто вагомий аргумент, ми цьому підтвердження не знайшли. Але суттєвим є те, що наші західні союзники висловлювали з цього приводу занепокоєність й казали, що коли в країні відбуваються такі речі, як довільне перекриття доріг – це свідчення того, що держава не контролює ситуацію, що в нас нестабільність.

Висловлювались з цього приводу і Франція, і Німеччина, посольство США також висловлювало стурбованість. Ми говорили про те, що електроенергії, котру виробляють в Криму, за умови розумного розподілу, має  вистачати, щоби задовольнити побутові потреби мешканців півострову. Деякі станції дають в цілому 180-200 мегават. Росія з приїздом Путіна анонсувала під’єднання 100 мегават, відтак обіцяли через три-чотири дня ще 100 мегават, але насправді, як повідомляють з Криму, отримують 50-60 мегават.

Але в Криму все роблять по-російському: росіяни спочатку військові бази забезпечують, ФСБ, а вже потім населення. Ми вирішили до 31 грудня, тобто до закінчення домовлености між Україною та Росією про постачання цю одну лінію подати.

– Цією ЛЕП отримує електрику кримський завод «Титан» Дмитра Фірташа. Може саме в цьому й полягає одна з причин відновлення постачання?

– Це злі язики, жодного стосунку це до Фірташа немає. Його завод не працюватиме, тому що ми перекрили залізницю. Через це необхідні хімічні речовини зараз туди не надходять, і завод працювати не буде. Скільки електрики не давай, Фірташеві це не допоможе.

– Ви вимагаєте змінити новий контракт про енергопостачання Криму Україною. Які принципові вимоги ви обстоюєте?

– Зайшлося про те, що ми взагалі не продовжуватимемо контракт. Але я сказав: «Чому ж? Ми можемо запропонувати підписати угоду на певних умовах». По-перше, нова домовленість (про постачання електроенергії. – «Апостроф»») має бути підписане не так, як на цей рік – між нашим Міністерством енергетики та якимсь «Крименерго», яке в нас відібрали окупанти. До того ж там стоїть підпис людини, котра в  нас знаходиться в розшуку (йдеться про главу «Крименерго» Віктора Плакіду. – «Апостроф»). Має бути чітко зазначено: Міністерство енергетики України й Міністерство енергетики РФ, вказано, що електроенергію постачають з України до Автономної Республіки Крим, в дужках – Україна, тимчасово окуповану РФ. Якщо таке формулювання буде – будь ласка.

В нас були й інші умови: з питань політв’язнів, з розшуку викрадених та вбитих, відновленню демократичних свобод. Але Росія, вже, напевно, зрозуміла, що підписання їй не світить, цей термін «АР Крим, окупована Росією», для них неприйнятний. Тому вони й заявили що не купуватимуть електроенергію в України. Тому немає жодних підстав звинувачувати нас у тому, що ми перекриваємо (постачання електроенергії – «Апостроф»). Хоча запропонована нами термінологія цілком відповідає тій, яку використовує Генеральна Асамблея ООН в резолюції від 27 березня 2014 року (в якій підтверджено територіальну цілісність України й не визнано анексію Криму – «Апостроф»).

– Ви самі говорили, що вірогідність підписання такої угоди – один відсоток зі ста. Може, спробувати іншу тактику?

– Яку? Наше завдання – не постачати, але, в той же час, уникнути розмов про те, що ми перекриваємо кисень мешканцям Криму.

– Як ви загалом оцінюєте ці блокади Криму – торговельну, економічну? Чого, як на вас, домоглися?

– Нам багато чого вдалося досягти. Насамперед тему Криму піднесено на новий рівень як у самій Україні, так і в світовій спільноті, адже про це почали забувати. Це визнає й чимало західних політиків і дипломатів. По-друге, ми показали, що без України перспектив Крим немає, й що утримання Криму обходитиметься Росії так дорого, що вона ще десятки разів каятиметься, що зайняла півострів. Ми також консолідували українське суспільство, тому що соціологічні опитування свідчать: 80 відсотків українців підтримують цю блокаду.

– Кримчани цю ситуацію оцінюють по-різному, тих небагатьох, хто лояльно ставився до України, енергетична блокада налаштувала проти.

– Лояльно налаштовані до України, які щось роблять, – це кримські татари. Понад 90 відсотків – за повне відімкнення. Коли ми під’єднали лише одну лінію, в нас була безліч дзвінків і смс: люди запитували, навіщо ми це зробили.

– Вас запитували киримли чи ви говорите про етнічних росіян і українців?

– Ну, ми не бачимо цих етнічних росіян і українців, які б зробили щось для України. Багато етнічних українців переїхали на материкову частину – більше вони нічого не зробили. Решта залишилась.

– Але ж ви розумієте що причин які втримують людей від переїзду, може бути чимало. В когось старенькі батьки, приміром. Чи варто всіх однією міркою міряти?

– Є люди, котрі збагнули, які тепер кажуть – нехай би краще в мене руку, яка голосувала на референдумі про приєднання до Росії, відняло. Лише тепер вони почали це розуміти.

– Як тільки десь перекривають кордон, одразу виникають контрабандні схеми, й ті, хто намагається протягнути через кордон контрабандний товар. Що ви знаєте про такі схеми на адміністративному кордоні з Кримом чи намагаєтеся якимось чином з ними боротися?

– На разі вантажівки не проходять. Але тепер це контролюватиме держава. В Кабміні чітко сказали, що вантажні перевезення заборонені. А учасники акції залишатимуться на місцях, щоби перевірити, як виконується рішення Уряду. Такої масової блокади вже не буде. Це здійснюватиме держава. Ми й у випадку з енергетичною блокадою наполягали, щоби держава припинила подачу. Це е наша справа – обрізати дроти. Та цього не було зроблено, тому довелося вжити інших заходів.

– Можливо, ви бачили в ЗМІ не один матеріал, де йдеться про те, що за бажання крам до Криму можна провезти, головне – знати, з ким домовлятися. Як один з варіантів – розпихати в легковики.

– Так можливість є. Зараз введено обмеження – провозити можна товар вагою не більше 50 кілограмів і вартістю не більше десяти тисяч гривень, отже «розгорнутися» тут не вийде, перевозити великі обсяги за такою схемою буде коштувати значно дорожче. Так, ми отримуємо інформацію, що є автівки, які туди-сюди їздять, щось провозять, щось заробляють, та вже колишнього масштабу вже немає. Принаймні адміністрація окупованого Криму на цьому не заробляє.

– Що ви можете розповісти про те, як люди з українського військового відомства на катерах перевозять вантажі в бік Криму?

– Така інформація надійшла від наших активістів,  що беруть участь в блокаді. Тому й виникла ідея блокаді морської (Ленур Іслямов, координатор громадянської акції з блокади Криму, нещодавно оголосив морську блокаду півострова – «Апостроф»). Хтось, можливо, подумав,що в нас є катери, які мають змогу заблокувати Крим, але їх немає, це можна зробити рішенням РНБО України або рішенням НАТО. Річ у тім, щоби здійснити контроль за катерами та кораблями, які прямують в нейтральні води, адже надходила інформація, що якісь кораблі там передають крам російським кораблям.

– Чи є розуміння, бачення, як цю блокаду можна організувати?

– Радше за все, контроль здійснюватиметься в портах, а не на морі. Я так думаю, хоча деталей не знаю. Це повинно бути з нашого боку організовано (з боку держави Україна).

– Ви говорили, що Росія перетворює Крим на військову базу. В якій ситуації вона може використати цей військовий потенціал проти України?

– Росія взагалі не повинна була заходити до Криму. Вона наробила вже стільки дурниць, отже й цю так само не можна виключати. Тоді вона опиниться на межі катастрофи, в разі такої авантюри на Росію чекає ще більша ізоляція.

– ФСБ РФ викликала на допит вашу дружину Сафінар Джемілеву. Чи була вона в ФСБ й про що була розмова?

– Розмова велася лише телефоном. Сафінар запитала, що їм потрібно. Виявилося, що вони хотіли її допитати про те, який стосунок має чоловік до тих подій, що відбуваються на кордоні з Кримом. Вона порадила їм приїхати до Києва й запитати самого чоловіка. Тим більше, що наша прокуратур давно чекає на них. На цьому власне розмову було завершено. Вона нагадала, що події відбувалися не на території Криму, тому прокуратура Криму взагалі не повинна цим займатися. На цьому розмова закінчилася.

– Більше її не викликали?

Ні.

– Чому ваша дружина та рідні досі знаходяться в Криму?

Ми ж закликаємо співвітчизників не залишати Крим. І якщо дружина лідера кримських татар залишить півострів, то це буде дуже недобрий знак. Тоді вийде, що ми іншим прищеплюємо готовність там залишатися, а самі їдемо звідти. До того ж у неї мати в поважному віці, дім, господарство, рідні. Час від часу до неї телефонують, щоби переконатися, поїхала вона чи ні (сміється).

– А хто телефонує?

– Співвітчизники.

– Отже, для них це важливо?

– Так.

– Що для вас є найскладнішим в цій ситуації, коли вже вкотре доводиться жити далеко від родини?

– В мене так склалося в житті, що я часто був на віддалі від сім’ї в місцях не надто приємних, тож для мене в цьому випадку нема великого стресу. Хоча я стільки років виборював повернення на вітцівщину, й тепер знову… Що поробиш? Таке життя…

– А як родина реагує на це чергове тривале розставання?

– Родина теж звикла.

– Ви спілкуєтесь з киримли на півострові? Чи є у вас з ними розбіжності з приводу ваших останніх ініціатив?

– Розбіжності були з приводу того, що знову під’єднали електроенергію. Вони казали: «Що ж ви робите, ми лише побачили розгубленість в очах цих бандитів, котрі стверджували, що без України вони щасливі, тільки-но ми стали дивитися на них з гордо піднятою головою, як ви дали їм світло». Ми пояснюємо, чому ми це зробили. Для нас же важливо не нашкодити Україні. Якщо це станеться, то перспективи звільнення Криму будуть примарними.

– Але той факт, що Росія відмовляється від української електроенергії, хіба вже не шкодить Україні?

– Росія – це така країна, якій чхати на те, що відбувається з її мешканцями, головне для неї показати свій імперський апломб. Ці люди ніколи не думали про своїх пересічних громадян. Пропаґанда в них використовується для внутрішнього споживання – ось, гляньте, який я сильний! Та найбільша дурість Путіна – те, що він перекрив всі зв’язки з Туреччиною, котра постачала продукти харчування Росії та Криму. Він знову підніс свій рейтинг на традиційній анти турецькій хвилі. Та в усьому світ з цього сміються.

– Є думка, що ваша з Рефатом Чубаровим ініціативна група є вже ідеологічно  далекою від кримських татар, які залишилися на території Криму, що люди там просто намагаються пристосуватися до нових умов. Чи ви відчуваєте, що ваші мета й завдання різняться.?

-Так. Заперечувати не буду. Звісно, є обивателі, які не думають не декілька кроків уперед про те, що буде далі. Нині, можливо, їм зручніше не говорити нічого проти окупантів, тому що їх, припустімо, виженуть з праці. Тому люди якось прилаштовуються. Але переважна більшість, я сміливо можу сказати, що це 90 відсотків, активно підтримали блокаду. З півострова навіть приїздили люди, щоби стояти на блокпостах, хоча ми й казали – не треба, не варти ставити себе під удар. Ви ж повернетесь, а проти вас розпочнуться репресії. Тим не менше їдуть, везуть якісь подарунки, баранів ріжуть, щоби нагодувати активістів і чимось допомогти.

– Чи намагається Кремль схилити до співпраці когось зі знакових фігур серед кримських татар? Чи бува вас не запрошували на розмову?

– Ні, вони вже зрозуміли, що з нами домовитися неможливо, тому використовують лише традиційні методи. З приводу решти – ну, кожний має свій запас міцности. Якщо в людини є бізнес, йому кажуть, що бізнес працюватиме, якщо будуть слухняними й голосно казатимуть про те, що приєднання до Росії – це добре. Тому багато кримськотатарських бізнесменів практично розорені.

Ну, знайшлися деякі, хто стиснув зуби, щоби зберегти свою справу, й сказав: «Так, це добре».

– А чи ви з розумінням ставитесь до людей, котрі змушені піти на це? Адже ви, як Уповноважений Президента з прав кримських татар краще за інших знаєте про постійні утиски та порушення прав людини в Криму.

– Я з розумінням ставлюсь, коли викликають сміливу, порядну людину й кажуть: «У вас же є діти, які можуть зникнути». Й тут в людей сміливість, коли справа торкається дітей, сміливість, ясна річ, зникає. Ось такими підлими методами діють. Але відгукнеться це Росії надто зле, адже такого не пробачають.

– Як ви загалом оцінюєте зусилля української влади з повернення Криму до складу України?

–  Основна наша претензія – що під час обговорення та підписання Мінських домовленостей не було пункту з питання Криму. Це розуміють і на Заході. Припустімо, американці кажуть – ми в цьому процесі не брали участи. Якщо б ми там були, то обов’язково цей пункт був би прописаний. Але, очевидно, Україна була в такому стані, що не могла особливо наполягати. Дії України по Криму залежать від її можливостей, а вони зараз в нас доволі обмежені. Але я думаю, вони наростатимуть, й питання повернення Криму дедалі більше ставатиме актуальним.

– Чи можна взагалі говорити про реальні терміни повернення Криму Україні?

– Це питання мені сталять часто. Співвітчизники запитують: «Ну скажіть, коли цьому настане кінець? Рік? Два? Три?». Я кажу: «Ну ось  скажу: «Три роки», а раптом через півроку щось станеться?» Ніхто цього не знає. Але ресурси для агресії в Росії катастрофічно тануть, і це є підставою для оптимізму.

Яна СЄДОВА, Апостроф.ua

.