Засновану 2013 року премію імені засновника модерної української есеїстки Юрія Шевельова присуджують  раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, що була опублікована впродовж останнього  року. Основним критерієм для відзначення . є  внесок у невіддільні від цього літературного жанру  цінності – незалежність думки та витонченість стилю.

Все це не просто притаманне блискучій есеїстиці Олександра Бойченка, котрого добре знає і Дрогобич, позаяк письменник – частий наш гість, а й вирізняє його блискучу прозу серед творів багатьох інших авторів. Адже  Олександр – чудовий знавець світової літератури й автор таких глибинних і часто несподіваних есеїв на теми літературні, що давно вже здобув славу одного з найкращих літераторів Центральної Європи.

45-річний письменник з Чернівців нагороджений престижною премією за книгу «Більше/Менше». Отримав він свою нагороду після повернення з лікування за кордоном.     І з приводу отримання високої відзнаки  він по Скайпу (особисто письменник не мав змоги бути на церемонії нагородження)  сказав про  того, чиє ім’я носить авторитетна літературна нагорода:   ««А Шевельов тоді написав, що наша історія стосунків з Росією, це історія великої, іще не закінченої війни. Може буть тоді хтось дуже посміявся з цих слів, але, як виявилося, Шевельов, звичайно, мав рацію. А тому я думаю, що він може мати рацію ще багато в чому.

Зокрема в тому, що він говорив про трьох наших найбільших ворогів:  Москву, наш провінціалізм і той комплекс кочубеївщини . Причому тільки один ворог зовнішній, а два наші внутрішні.

І говорив про те, що запекла ненависть Донцова не допомогла подолати поки що Москву, запекла ненависть Липинського до кочубеївщини не здолала кочубеївщину, і запекла ненавись Драгоманова до провінціалізму також не здолала провінціалізм.

Я повернувся щойно в Україну і якось це, коли ти приїздиш з того Заходу, коли ти там довший час побув, надто впадає в вічі ця агресія, яка розлита у суспільстві. Всі якось так накидаються один на одного. Я думаю, що Шевельову можна подякувати і за те, що він підкреслював оцю безперспективнсіть тої запеклої ненависті. А може нам легше і швидше здобути наші перемоги будемо і поблажливіші і іронічнішіми, і більше покладатися на ерудований іронічний розум, ніж на ту запеклу ненависть». Слова ці сказані Юрієм Шевельовим  1954 року, тоді, коли Україна урочисто відзначала 350-ліття свого приєднання до Росії.

Ім’я чергового лавреата премії щороку оголошують  під час церемонії 17 грудня, в день уродин  Юрія Шевельова. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець отримує статуетку Бронзового Ангела, а також грошову премію та диплом лавреата.

Ми щир о вітаємо нашого друга, чудового письменника й симпатика Дрогобича Олександра Бойченка з черговою цілком заслуженою нагородою й зичимо якнайскорішого повного одужання, гараздів, радости творчости й нових книжок та нових поважних відзнак.

На світлині (з архіву «Майдану) – Олександр Бойченко з дружиною Оксаною Пендерецькою.