У період тогочасної  загальної ейфорії суверенізації Крим пережив чи не весь світовий досвід державного будівництва,  серед яких – і президентську і парламентську форми правління, а також і проблемний важкий період лихоліття – без Конституції і повноважень. Не раз півострів опинявся на межі міжнаціональних і соціальних конфліктів.

Проте кримчанам вистачило мудрости не перейти и межу й побудувати конструктивні взаємини з державою, між органами влади, людьми різних національностей, що було необхідною передумовою для соціально-економічного розвитку. Вагому роль у всі роки становлення Автономії відігравав Меджліс кримськотатарського народу, корінного етносу Криму, представники якого від початку 90-х  масово поверталися з теренів, куди незаконно були примусово виселені злочинним сталінським режимом.

Та нормальне життя, економічний і соціальний розвито три роки тому Автономної респбулики Крим (правильніше було, щоб була це саме кримськотатарська автономія)  були  брутально перервані російською агресією та окупацією півострова й відповідно ліквідацією автономії.

Світ не визнав анексії Криму, зараз триває боротьба за мирне повернення півострова, який у відповідності до міжнародного права й надалі є територією України. Й на чолі цієї боротьби – багатостраждальний народ киримли, багато з представників якого знову стали вимушеними переселенцями. Живуть вони й у Дрогобичі. Й сьогодні ми говоримо їм: “Крим – це Україна!”  Ми з вами, брати киримли!

Тут – світлини кримських мечетей з колекції Нізамі Ібраімова. Тих пам’яток, котрі разом з іншими, нині в небезпеці, адже кремлівські варвари знищують матеріальну культуру киримли та інших народів півострова, здійснюють наругу над кримською історією.