Нещодавно писала про це журналіст, прес-секретар Дрогобицької Ратуші Леся Ясюра, фахівець з багатолітнім стажем і досвідом роботи в ЗМІ, та все надалі залишається таким, що не лише в журналістів викликає обурення.

Торік про те, як крадуть в інтернеті, говорив в інтерв’ю «Майдану» один з провідних польських ґазетярів Павел Решка

Але ніхто тим «горе-дурналістам не указ». Ось є дин у нас сайт, що на медійний мапі  Дрогобиччини «намалювався» минулого року. Його автори (безіменні, бо «редактор потрібний хіба для виправлення помилок», а «в нас автор – громада, писати може будь хто, навіть неосвічений, бо правильна мова теж не має значення”), яких ніхто ніде не чув і не чує і не бачив ніколи, окрім того, що декларують повну безвідповідальність: «Не несемо відповідальності за будь-яку інформацію», ще й уперті у своєму невігластві та злодійстві.

Коли в коментарях (а є, Богу дякувати, читачі, котрі такої «журналістики» не сприймають) пишуть, що треба вказувати автора чи давати посилання, на тім сайті (навмисно не називаємо, бо і упізнати не важко, й рекламувати неуків не хочеться) заявляють «власник поштової скриньки не обов’язково може виступати автором вкладеного». Отакої! Ну якщо так вважаєте, поцікавтеся, хто написав, а не видавайте за своє. Так, як зробили нещодавно, коли обікрали музей «Дрогобиччина» та завідувачку одного з його відділів Л. Васильків, матеріал якої про одну з виставок тупо вкрали, бо не підписали.

До речі,  навіть підписані матеріали видають за свою інформацію: так цуплять тексти прес-служби Львівської обласної ради, так обкрадали прес-службу міськради Дрогобицької. Щоправда, після того, як там зауважили, що це сайтик злодійчуків, припинили розсилку. Тапер сайт просто «передирає» інформацію, але без жодних посилань.

Кілька днів тому знову й наші авторські права порушили. Подали матеріал про акцію «Я не дякую хабарем» прес-секретаря МГО «Молодіжний прорив», яка ще й надіслала – з вказаним іменем автора, нашого кореспондента, – світлину. Фотографію надрукували як власну, без авторства.

Коли їх запитують, чому так стається, відповідають: «Чого чіпляєтесь, «забембали» (ото вже мова українська!) вже! Ми пишемо те, що просить громада». І головне – щиро вірять у те, що верзуть.

Іноді, щоправда, трапляються й посилання, й імена авторів чи дописувачів, але вкрай рідко – приблизно в одному з десяти випадків… Та й навіть у таких випадках дехто з читачів дивується: знаємо, що ці автори ніби співпрацюють (або є постійними журналістами) того чи іншого видання, а тут пишуть для такого сайту.. А все тому, що автора іноді вказують, та от “забувають” вказати, звідки передрук. Так, приміром сталося з реплікою з Гомону Галичини” про ситуацію на рику. Ім’я автора тексту та фотографа вказано, джерела ж нема… Сумно нині, панове, в медійнім просторі Дрогобиччини…

А ще цікаво, що, попри всі декларації, того що сайт належить мало не до провідних ЗМІ регіону, це – звичайнісінький дайджест, бо автори не з’являються ні на заходах в місті та районі, не відвідують прес-конференцій та зустрічей з пресою: передруковувати  та ще й видавати за власне – набагато простіше.

Подібний сайт до інших таких самих і незнанням мови, вживанням російськомовних калькованих покручів і взагалі рясніє безграмотністю. Та все ж найстрашнішим є свідоме злодійство…

Не думаємо, що, навіть в випадку, коли впізнають себе «велемудрі крадії» у цій репліці, щось зміниться. Та разом з колегами, більшість  яких нас підтримує, оприлюднювати факти, коли порушуються не лише тут  І не лише) авторські права. Й тоді вже  таки називатимемо тих, хто живе за чужий рахунок і чужим іменем й цупить результати чужої праці.