Збірка новел «Остання жінка, останній чоловік» піднімає вічні теми кохання, життя та смерті. Буденність та буттєвий вимір, іронія й романтизм, таємничо-містичне та впізнаване — все це поєдналося у творах Людмили Таран. Одвічна напруга й осяйні миті людських стосунків, екзистенційні переживання, знайомі чи не кожній людині, — провідна проблематика її прози.

« Остання жінка…» витворилася з того, що мучило мене, — каже Людмила Таран про свою книжку. – Втрата близької людини… Земна істота перед вічним Небом… Світ дівчини-інваліда…  Зустріч із першим коханням у пору зрілості… Але  мої тексти — далеко не тільки власний досвід. У певному сенсі ця книжка — сеанс психотерапії. Хотілося б, аби мої читачі віднайшли для себе у цьому томику те, про що він/вона не раз думали. Нагадування про буття серед буднів. Інакше життя просочується крізь пальці…».

Олена ГГУТИК
менеджер зі зв`язків з громадськістю та ЗМІ
“Видавництва Старого Лева”