Нещодавно в уже добре знаній краянам кнайпі «Локаль на Панській» (яка доволі часто стає місцем небуденних культурно-мистецьких зустрічей та імпрез) відбулася зустріч-презентація знаменитого (це не комплімент й жодне перебільшення) театру «Альтер», без якого вже уявити культурний простір нашого півтора міста та молодіжну культуру навряд чи можливо.

Вартує доброї оцінки сам формат «ключанських»  презентацій-зустрічей: проходять вони у формати вільної комунікації, відвертої розмов. А саме комунікації, діалогу нам зазвичай часто у повсякденнім житті бракує…

Ось і цього разу ті, хто завітав 29 березня до «Локалю на Панській» дізналися майже все про альтернативний дрогобицький театр, заснований понад десятиліття тому світлої пам’яти Ігорем Меньком при Полоністичному науково-інформаційному центрі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Франка. Відтоді багато що змінилося й у місті, й у самому колективі, склад якого є частково змінним, та досі  діє «Альтер» доволі успішно, вже має свого глядача, шанувальників не лише в рідному місті та Україні, адже його учасники вже презентували себе у Польщі, та Франції…

Розмова була жвавою, відвертою, чимало було й питань у присутніх, частина зх. Яких, як виявилося. Добре обізнані з різноманітною діяльністю колективу, котрим останні декілька років керує креативний, енергійний Андрій Юркевич, який сам є талановитим актором.

Нагадаємо принагідно, що «Альтер» – це не лише спектаклі, це й перформанси, й різноманітні зустрічі, й виставки, й програма-офф Шульцфесту, А ще паралельно існує створена учасниками колективу ГО «Мистецьке об’єднання «Альтер»…

Вела зустріч прес-секретар ГО “Український молодіжного прорив», громадська активістка, одна з ініціаторів проекту «Ключ» студентка Інституту іноземних мов Оленка Мяло, котрій допомагала випускниця факультету романо-германської філології, працівниця «Твого радіо» Маріанна Буяк, котра з недавнього часу ще й пробує себе в акторстві на кону театру «Альтер».

Розповідали ж про колектив його лідери – керівник театру Андрій Юркевич і провідний актор Олександр Максимов, кумир глядачок альтерівських вистав…

Як зазначив Андрій Юркевич, тоді, коли було засновано студентський театр, то серед учасників була молодь практично з різних факультетів.

Ну й виглядало це так, як і завжди буває в університеті: приходили ті, кому небайдуже, ті, хто хотів себе спробувати реалізувати в плані артистичному.

– Й тоді – розповів Андрій, – багато було молоді з відділення філософії, звісно ж, з факультету іноземних мов, також українські й польські філологи й навіть дехто – з фізмату. Був один військовий. Сьогодні ж ми, – продовжив керівник «Альтеру» вже не зовсім студентський театр: по-перше, чимало з нас (як і ми з Сашком) уже давно не студенти, а ще в нинішньому складі театру є школярі.

Першою постановкою (її багато хто пам’ятає не лише серед дрогобичан, адже була вона представлена й гостям першого Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца) стала вистава «Деміурґос плюс».

Тоді режисером була Галина Далявська. Пізніше працював з театром режисер Роман Валько, котрий одночасно ставив спектаклі у театрі Юрія Дрогобича (нині він – режисер Львівської опери). Й фактично перші роботи молодого театрального колективу стосувалися виключно творчості Бруно Шульца, якого самі учасники «Альтеру» тоді відкривали для себе, намагалися зрозуміти свого геніального краянина й відтак зробити його ближчим і зрозумілим дрогобичанам.

Це зрештою чи не основне для альтерівці – постійно й для глядача відкривати щось нове. До того ж Шульц, повернення Дрогобича до якого все ще триває, досі не до кінця зрозумілий сучасним його землякам. А недавно відкрив театр оригінального мистця, уродженця України, Юру Зойфера, спектакль за мотивами якого «Вінета» так сподобався публіці, що небавом на кону театру ми знову побачимо цей глибокий філософський твір…

Що ж до Шульца, то на той час, середину 90-х мало хто брався за театральні інтерпретації його такої непростої прози. Може саме тому такий успіх мав і «Деміурґос плюс» і наступні постановки, інспіровані автором «Санаторію під клепсидрою»…

Маріанна Буяк, слухаючи розповідь Андрія Юркевича про становлення театру та його історію, зауважила, що тривалий час того, що робить «Альтер» не сприймала, взагалі не розуміла, чим є альтернативний театр і навіщо він потрібний. Та згодом завдяки, за її словами, Олександрові Максимову, не лише глибше познайомилася з колективом і його постановками, але й сама спробувала себе – з різним успіхом в деяких спектаклях. Й тепер зізнається: «Є в житті явища, які змушують нас думати або такі, що залишають нас цілковито байдужими. Є книги,які ми читаємо й думаємо про них, або не думаємо. Є й такі спектаклі. І власне моїм першим знайомством з «Альтером» став «Мертвий клас» за Тадеушом Кантором, який змусив мене замислитися, над тим, що несе він в собі й принагідно, чому саме подібні театральні твори є основними в молодіжного театру. І от власне спонукання до думки, філософський вимір цих творів врешті решт привели мене до «Альтеру» й до того, що і я вийшла на кін»…

Андрій Юркевич розповів детально про вуличні вистави театру, про співпрацю з іншими театрами, про своє перебування на стипендії «Ґауде полонія» в Любліні. Олександр Максимов – про свою співпрацю з театром «Мумерус» з Кракова (свою стипендіальну програму реалізовував актор саме там), про виступи у Перемишлі, Любліні, Вроцлаві, французькому Ліоні…

Питання, звісно, теж були. Й найбільше цікавило глядачів, чому саме такий, альтернативний формат театру, навіщо й чому перформанси тощо.

На  це Андрій Юркевич відповів: «Ми довго думали над тим. Може,зробили би театр танцю, але не дуже вміємо танцювати. Ми би зробили театр пісні, але не вміємо співати. Мабуть, у тому сенс альтернативного театру, що тут колектив однодумців, людей, що мають якійсь власний світ, цей світ показують глядачеві, й тим самим розширюють коло однодумців, тих, хто розуміє, що все, що поруч, що оточує нас, – не є однолінійним і одновимірним. Ми не є фабрикою спектаклів, в нас, на щастя, не має «державного замовлення». Ми просто так, як бачимо й уміємо транслюємо своє бачення світу й для цього обираємо ту драматургію, яка нам цікава. До того ж ми не претендуємо на роль професійного театру, бо ж ми й не є зрештою театром професійним.»

І власне так воно справді є. Саме АЛЬТЕРнативний театр, і люди,коли приходять туди на вистави, перформанси чи інші заходи,знаючи чого прагне, чого шукає. За десяток років уже в молодіжного дрогобицького театру є своє гроно поціновувачів чи, як влучно сказали про це гості «Ключа», публіка вже «намолена»… І світ завдяки цьому стає іншим і трохи кращим для самих акторів.

Тут свою думку додав Олександр Максимов: «І для вас також, мабуть, бо ж, на відміну від багатьох наших інших колег, ми насамперед робимо вистави для молоді, тому серед нашого глядача – переважно молоді люди, хоча, приходять, звісно, й старші, а іноді навіть беруть участь у деяких заходах. Так було, скажімо з читанням п’єс Подерв’янського».

І взагалі добре, що є вибір, що паралельно існують два театри в Дрогобичі, актори яких ходять один до одного на вистави, що нерідко беруть участь в одних проектах (тому ж Шульцфесті, наприклад) й у той же час кожен колектив має свою «нішу», свого глядача. До того ж, як не уявити культурно-мистецьке (зокрема – театральне) життя нинішнього Дрогобича без «Альтеру», так не уявити його і без академічного театру імені Юрія Дрогобича…

Ділився на зустрічі своїми враженнями від діяльності театру громадський діяч Артур Деска, котрий також розповів про співпрацю театру та Благодійного фонду «Карітас», а ще наголосив на важливості того, що саме «Альтер» – один з тих колективів, котрі наближають молодь  до культури, допомагають глибше збагнути сутність багатобарвної культури галицького Пограниччя..

Декілька слушних зауважень і порад щодо акторської майстерности та техніки дав відомий хореограф і викладач танців Йосиф Карпін, котрий давно вже є постійним глядачем і уважним доброзичливим критиком непересічного колективу.

Уже наприкінці розмови, дякуючи присутнім за запитання, за зауваження Йосифу Карпіну Андрій Юркевич підкреслив, що для нього особисто «вершиною є кожна нова вистава, кожний вихід на сцену.

Зустріч з лідерами молодіжного театру «Альтер», організована в рамках проекту “Ключ” в “Локалі на Панській”,  засвідчила, що навіть якщо не кожний перформанс чи спектакль є зрозумілий кожному, все ж колектив – у постійній дії, у поступі. Він продовжує цікавити, іноді провокувати й маг-нити глядача, спраглого справжнього мистецтва, непідвладного стереотипам, творчого колективу, котрий дію всупереч багатьом усталеним «канонам», котрі нерідко є хибними.

Тож залишається молодим мистцям лише побажати успіхів, радости творчости й чекати на наступні резонансні події на кону театру «Альтер» у колишній вілл дрогобицького бургомістра Раймунда Яроша.

Леонід ҐОЛЬБЕРҐ,

Ольга КІСІЛЬ

Світлини Л. Ґольберґа