Гарно про це сказала студентка-філолог  Ольга Кісіль: «Сьогодні зі мною трапилася надзвичайна річ. Про таке мабуть мріє кожен, а декому, на жаль, не вдасться ніколи такого зробити. Сьогодні в бібліотеці імені В’ячеслава  Чорновола я слухала мій улюблений вірш у виконанні самого автора – Юрія Іздрика. Це неможливо передати словами, мурашки не те, що бігали, а танцювали якийсь шалений танець на моїй шкірі. Так, саме сьогодні,  12 травня, відбулася зустріч Іздрик/Нестерович в рамках презентації їхньої спільної праці – “SUMMA”. Це перший (та, сподіваюсь, не останній) їхній візит у наше місто.»

Презентація спільної книги відбувалася в рамках промо-туру 25 містами України. І як наголосив президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ Святослав Померанцев, який відкривав  зустріч, сказа, що Дрогобича в переліку міст, які приймають Іздрика-Нестерович-Померанцева, не має. І якби не директор фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі, керівник полоністичного науково-інформаційного центру ДДПУ імені Франка, представлення незвичної й вельми цікавої книжки «Summa» наше місто таки  оминуло б…

Не зайвим буде нагадати, що більшість зустрічей з найвідомішими письменниками нашими, зі знаковими постатями у літературі сьогоденної України організовують власне полоністичний центр і ГО «Творче об’єднання  Альтер».

На початку Віра Меньок представила гостей, відтак, як ми вже й говорили, слово взяв дотепний Святослав Померанцев, котрий ще й запропонував присутнім придбати не лише «Summ`у», але й чудову поетичну збірку Іздрика «Після прози». Власне чимало віршів автор читав саме з неї. Сам же Померанцев  культуртрегер і видавець так окреслив суть промоційної мандрівки Юрія Іздрика та Євгенії Нестерович»: «Ми організували неформальну тусовку і пропонуємо нашим письменникам проїхатися країною, побачити, чим вона живе, ну і себе показати.»

Багатьом (говорили з Юрком про це перед презентацією) хотілося почути знаменитий уривок з роману «Воццек» про мудаків, позаяк оті мудаки не лише нікуди не зникли, а, здається, їх у нашім соціумі лише більшає.

Пам’ятаєте: «Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирсатиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. У пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє робити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п’ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат із гучного газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, незважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він залюбки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.

В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чекаючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компоту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот і аж потому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.

Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а тим більше викинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки — а ті, що не вміють, втішаються витягуванням із-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів. На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компактну білу кульку, котру чіпляють позад вуха. Використані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.

Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти

Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях склянками…» (“Про мудаків. Фраґмент роману “Воццек””)

Юрій Іздрик на презентації (зала бібліотеки була вщент заповнена шанувальниками та шанувальницями (їх було більше) таланту цього знаменитого поета та прозаїка  розповів присутнім: «Ця книжка – результат довгих домагань видавця. Я писав поезію і навіть написати неримованого імейла для мене було складно. Але я познайомився з Євгенією і зразу зрозумів, як старий самурай, що ми мусимо зробити книгу разом. Вона не лише розуміє, що я говорю, що рідко трапляється з жінками, які зустрічаються мені на життєвому шляху, але й вміє ставити питання. З Польщі вона  привезла означення цього жанру – «інтерв’ю-ріка». А для такого інтерв’ю якраз потрібен співавтор, який вміє запитувати. Виникла ідея своєрідний  довідник для тих, хто розуміється, що на цій планеті  робити. Для них пояснюємо, що таке Бог, любов, оргазм, душа і все інше, що нам видалося найважливішим».

Зустріч тривала майже дві години, Юрій Іздрик читав уривки з нової книги, яку, до речі, можна читати з будь-якого місця, й це аж ніяк не заважає сприйняттю, майстерно декламував свої поезії, які давно вже на слуху в тисяч українських поціновувачів істинного поетичного слова, тих, хто має добрий літературний ґуст.

Видана зручним форматом «Summ’у» («pocket book»), як пояснили автори, – це книжкова версія спільного мультимедійного проекту письменника Юрія Іздрика й молодої журналістки Євгенії Нестерович. Такий собі своєрідний “довідник для тих, хто випадково потрапив на цю планету”.

Читаймо Іздрика, насолоджуймося, та не забуваймо: «Ми всі робимося заручниками улюбленої прози і частково перетворюємося на її персонажів» („Summa”,  Міжнародна літературна  корпорація MERIDIAN CZERNOWITZ, видавництво Книги-ХХІ, 2016).