Автор цих рядків не з чужих слів знає, що таке базар (ринком цю торгівлю, й не лише в Дрогобичі, важко назвати). Взагалі ж наші базари — місця вельми специфічні, особливий мікросвіт зі своїми правдами, зі своїми правилами тощо. Тому й вирішили ми, що читачів Майдану цей шкіц не залишить байдужими.
Дощ певно буде цілий день лити, то перше що я подумав як виходив з дому 8-30 на роботу, а я на вулиці працюю. Добре що мінімальний дах є над головою. Ну, думаю, почитаю собі газетку поки ніяка рагуляка мене не турбує, і тільки я заглибився в опуси Юзя Обсерватора, як якась курка відриває мене тупим питанням:
– Де ту сі продають прищепки?
Я мужньо витримав удар, щось там їй відповів, і далі читаю. До речі, класна стаття Мирослави Гординської “Письменник і алкаш”, про Чарлза Буковскі, в неті можна знайти непогані переклади його творів на російську. Ну читаю я значить, читаю, читаю, а сам, бля, бачу боковим, курча, зором якесь чудо на полусогнутих підкочує до мене. Читаю, не звертаю увагу, чудо відкриває рот, читаю…
– Маєш сверло чєтвьорку до перфератора, але довге?
Я би тобі сказав, що маю довге, подумав, але не сказав…
– Не маю.
Нє, ну мало того, що мене відірвав від газети, та ще й на ти, що тобі колєга якийсь, чи, як Брати Гадюкіни співають: “Я не виграв твою жінку і з тобою в армії не служив”, щоб ти до мене на ти говорило. Ну то менше з тим – заспокоював я себе: ти все ж на роботі, і не чіпляйся так до людей, хіба вони винні що рагулі. І справді хто винен що рагулі є рагулями?
Ну та добре, то все дощ, тому і такий настрій, коли все дратує, гортаю далі…
Що там в нас? Так Єшкілєв, Кокотюхи стаття хороша, Ірена Карпа, Катя Кирилова про актуальне мистецтво. О, цікаво… нє, вони на світло лізуть, ну дощ, чого ти приперлось одне з другим, та ще й нічого не говориш, а так втикаєш, а спитай такого, що Вас цікавить, сер, воно на тебе вилупиться так, ніби ти йому 5 грн. винен…
– Що в вас є нового?
Боже воно говорить. Нє, ну я ніколи не розумів, що вони мають на увазі, коли питають, що я маю нового.
Тебе котику маю нового, експонатику ти мій, солоденький, бачиш – дядя газетку читає, мудру будку ліпить, а ти питаєш, що я нового маю. Ай-яй-яй. Нєхарашо. Все: припиняю читати, тре працювати, дощ падає. Я тобі кажу…
Місько ЧИСТИЙ