Сюжет роману розгорнутий на широкому тлі дбайливо і водночас хаотично прописаних емоцій та роздумів головної героїні, яка потрапила, як трудова міґрантка  до Німеччині.

Нова книга молодої авторки – це  твір-співрозмовник, твір-щоденник, який є відкритим і лишає тривкий післясмак відкоркованих сенсів. Звісно ж, письменниця  не претендує на істину, проте запрошує читача пройти цей внутрішній шлях разом.

З України за останні роки еміґрували майже сім мільйонів  людей. За цим показником ми – на п’ятому  місці в світі. Серед еміґрантів – наші рідні, друзі та знайомі. Хвиля міґрації так чи інакше зачіпає нас усіх. Але чи знаємо ми про переживання тих, хто залишає  рідні домівки, хто щодня марить своєю Країною У?

Євгенія Сенік, молода авторка з Луганська, у третій книзі, що написана з власного досвіду, змальовує самотність людини за кордоном. Людини, яка лишає свою дитину, аби читати «казки чужим дітям». Тепер свій новий твір Євгенія Сеник презентує в різних містах і реґіонах , щоб знову вкотре  відчути свою рідну землю й дозволити текстам лунати дещо по-іншому.

Довідка:

Євгенія Сенік – луганчанка, котра вже декілька років мешкає і творить в столиці Галичини. «Країні У» передували книги «Письмовий стіл» і «Przepraszam, навчи мене мовчати..» Неодноразово письменниця  бувала в Дрогобичі, стала симпатиком нашого міста. Підтримує постійні контакти з нашою редакцією.

Наталя ФЛОРЕСКУЛ