Нині подружжя Волкових, справжніх, непоказних, патріотів України поширє в соціальних мережах фото зі своїх проходів Дрогобичем, всіляко промують наше місто.

Й вони не одні такі. Бо останнім часом побільшало гостей у місті Франка та Шульца. Й тішить власне те, що цього літа українських туристів було в нас не менше, ніж чужоземців…

Тут  вагому роль відіграє не так давно створений Туристично-інформаційний центр. І хоча досі є в працівників ТІЦу недоброзичливці, хоча чимало зустрічаємо  серед радних тих, хто вважає туризм непотрібним або чимось другорядним, та все ж їдуть до Дрогобича люди, щоби запізнатися з вельми цікавою історією, унікальними пам’ятками, котрі творили народи, що жили тут, мультикультурною спадщиною (це, до речі, теж чинник, котрий багатьох «патріотів» дратує, адже досі вважають культуру й нашу спадщину гомогенною й усе невкраїнське – чужим, мало не ворожим)…

Багато чим допомагає Дрогобицькому туристично-інформаційному центрові львівський туристичний оператор «Акорд-тур», який, так само як і ТІЦ, буквально «зшиває»  Україну: організовує мандрівки малими містами та містечками для охочих з усіх реґіонів. І от цього літа в Дрогобичі та Трускавці від «Акорд-туру» – завдяки співпраці з дрогобичанами – побували вже чотири групи подорожніх, мешканці практично всіх областей – від Маріуполя аж до Заходу… Й усі високо оцінили й туристичне обслуговування в Дрогобичі, також і  саме – попри величезну занедбаність – місто, котре ще не остаточно втратило свій шарм, не загубило пам’ятки та принади «особливої провінції»…  А ще мандрівники зі Сходу чи Півдня на власні очі хочуть переконатися, що країна в нас – одна і єдина, що не такий уже страшний отой “бандитський” «жидобандерівський» Захід, що не ріжуть тут тих, хто говорить не державною…

А ще  їздять до нас також  іноземці. Цьогоріч і їх, і наших справді набагато більше, ніж, скажімо, торік. Було чимало поляків, відвідували місто французи, німці, були групи туристів з Ізраїлю, зокрема й організовані – від турфірми «Шай Бар Ілан» та громадської організації вихідців з Дрогобиччини «Дрогобич-Борислав». Також часто привозить до нас франкомовних євреїв для знайомства з єврейською спадщиною краю французька асоціація «Valiske» («Валізка).

Більшість цих гостей цікавить і манить все, що пов’язане з Бруно Шульцом. Свою роль у цьому відіграє й Міжнародний Фестиваль цього визначного письменника та художника , який відбувається в нас, як відомо що два роки.

Так само можна було би й до Франка заохочувати подорожніх. Та, на жаль, він у нас ще не остаточно «роздержавлений», й оті щорічні a la совок урочистості аж ніяк не сприяють популяризації цього генія, народженого на Землі Дрогобицькій. Нині хіба що ТІЦ і «Альтер» намагаються зняти тоту «бронзу» з постаті Івана Франка. Перший – розробленим цікавим маршрутом каменяревими перехресними стежками в ним описаному місті та мапою Франкових місць у Дрогобичі.  Другий – спробою перезавантаження  й нового прочитання текстів свого великого краянина, новими постановками його творів.

На жаль, на разі ж, увагу “керманичі” звертають хіба на зовнішнє. От, приміром, колишні, доволі виразні щити (куди зникли? – теж питання далеко не риторичне) замінили на щось залізне, неоковирне та ще й з написами,  в котрих є неточності або ж помилки…

Їдуть до нас подорожні, й, на щастя, не завжди зауважують те, від чого місто таки має позбутися й зробити максимум для того, щоби став Дрогобич цікавим для будь-якого гостя.

Тут і хідники треба людські зробити, й одіозне «Рондо» нарешті ліквідувати, й прибудови на кшталт «Оптики», що «приклеєна» до хлібного на Ковальській знести…

Промисловість в нас невідомо, коли відновиться (навіть інвестори сьогодні місто оминають, йдуть до сусідніх), тож варто й голові міському, й радникам, й райцям, й заступникам, й чиновництву від комуналки та будівництва нарешті збагнути: вкладіть у місто, в благоустрій  та інфраструктуру – це повернеться коштами, які залишать тут туристи…

Головна світлина – подружжя Волкових з Одеси на вежі Ратуші в Дрогобичі

Світлини – архів інтернет-ґазети “Майдан”