***

Чим він перемінився, що ти йому повинна?
Скрипка мугиче дойну, танець на павутині…

Серце ховай в шкарлупу – як молоді горіхи.
То вже не те, що вчора. Ціхо, душе. Гай, ціхо…

А павуки снували нині почерез ниті.
Сумно за вас, направду – ви вже якісь допиті…

Димом гірчіє серпень. Зріють тугі горіхи.
Скрипка мугиче дойну. Буде ще літо, ціхо…

 

****

Полетіли пера – не зозулі – «кру» –
Студено тобі, гонихмарнику?
Вуглем пише ніч по трави спині –
Не спиняй її,
Як спитає – ні.

Перетертий страх на старім жорні.
Не шкода ті крил?
Кряче ворон «ні»,
Крила мах на мах, лиш зашурхотів –
Дзюбом цокотить –
Би-с перешумів.

Аби перейшла лютість у любуˊ.
Ворон з верховин обмине табу,
Полетить крізь ніч на вогнистий знак.
Вуглем пиш ніч.
Долетить він?
Так.

 

***

В темряві саду лілії задихаються…
Хто тут?
– А хто? – шепіт перепитається.
Гілок сітки хитаються
І шур-
– хочуть…
Сон не приходить
Довго
Такої ночі…

Темряви чаша тільки повільно п’ється.
Поміж галуззям
Наші
Зникають
Лиця…
Ніби вітраж – дихають силуети.
І пропадають, променем першим стерті.

Бо все, що тут – тільки до ранку правда.
Лілії дикі дихають спрагло садом.
В темнім шатрі спогади ночі варті.
Місяць повис –

Кликати й’го не варто.

 

***

 

І не знаходжу краю в тому заліссі.
Ніч розперезана дише у плечі – відьма.
Джинджури корінь геть по душі розрісся…
Ніч на самому березі стала кіньми.
Дивної ночі зілля лиш ніж рубає,
Дивної ночі десь почалася жінка.
Бродить негода – в роду броди’ питає –
Меншому ще замілко.
Буря готова, буря впрягає коні,
Небом самим пронеслася і …  не стало.
Рано за нею світять вогні червоні –
Виділа, бо не спала

***

в глеку душі риба тріпоче. і щаслива.
добра гроза ще від ночі – то вже злива.
душі дощем бігли-бігли, разом впали –
а блискавиця – їй не спиться – ми не знали.
розполовинило сад-галузи – розчахнуло,
дика гроза. земляна – я й забула.
ліплені з глини
покришились
обереги
блискавка
ах
по гілках
здоровенних.
дика душе – ти чого, то ж стихія
світить гроза, дише гроза –
ой як вміє.

… видихнув сад, краплі обтряс – дощ минувся.
рибо моя, чорна моя – червень збувся.

добре душі з ночі в саду – бо студений.
в срібній траві котиться глек.
тихо…
темно…

Іванна СТЕФ’ЮК –  для “Майдану”

Світлини Руслана Трача