У літературу Олександр Ірванець увійшов, доволі стрімко, на початку 80-х. В нас від шістдесятих фактично що десять-що дванадцять літ приходить нова поетична генерація. Так було й з Олександром Ірванцем та його побратимами, серед імен яких його ім’я – одне зі знакових й широко знане далеко за межами України…
Олександр Ірванець часто подорожує, зустрічається з читачами. Та все не вдавалося письменникові потрапити до Дрогобича.
Однак сталося.
Він їде до нас!
11 листопада, в п’ятницю, у міській бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола відбудеться зустріч із
Підскарбієм Бу-Ба-Бу-, поетом, прозаїком Олександром Ірванцем.
Який презентуватиме дві свої нові книжки – «Вибране за 33 роки» та «Санітарочка Рая».
Ці видання можна буде придбати після зустрічі.
Запрошуємо тих, хто ще не відучений від читання доброї літератури й насамперед філологів нинішніх і прийдешніх – себто студентів ДДПУ імені Франка та старшокласників наших шкіл.
Організатори зустрічі з Олександром Ірванцем – міська бібліотека імені Чорновола, інтернет-ґазета «Майдан», театр «Альтер» за сприяння полоністичного науково-інформаційного центру імені І. Менька ДДПУ імені Франка та арт-клуб «82100».
Приходьте – буде справді цікаво й незвично, адже в Дрогобичі гостює сам Ірванець!
Ласкаво просимо!
Трохи поезії від Олександра ІРВАНЦЯ
Художник
Ви думаєте — легко?
Ой, нелегко.
Стою один, обличчям до стіни.
Мої ненамальовані лелеки
Перепливають небо восени.
Ви думаєте — швидко?
Ой, повільно
Я опускаюсь вічності на дно.
З підрамника волає божевільно
Розіп’яте, порожнє полотно.
О, полотно!
Ти що не день малієш,
Мов шагренева шкіра днів моїх.
Великий світ.
Всього не намалюєш.
І все-таки не спробувати — гріх.
Ви лічите на метри чи на літри,
На тонни й грами всепланетний скарб,
А в мене світ вміщається в палітру.
В одну палітру.
В кільканадцять фарб.
Вона — мій еталон між еталонів,
Супутниця у швидкоплинних днях.
Свої замерзлі, втомлені долоні
Відігріваю на її вогнях.
Вона — моя непройдена дорога
На ручці пензля, мов на важелі.
Ви думаєте — довго?
Ой, недовго
Живем на незмальованій землі.
Ви думаєте — близько?
Ой, далеко
Той дивний край,
Куди через моря
Летять ненамальовані лелеки
І білі пелюстки календаря…
***
Це ані добре, ні погано.
Це просто сталося – і квит.
Чужа жоно, чужа кохана,
Пощо ти увійшла в мій світ?
Печаль то вхопить, то відпустить.
Очима глип – в сузір’я Риб.
Ми переходимо цю зустріч,
Як переходжуємо грип.
Печаль ця викрутить і вижме,
Лишивши щось на самім дні.
Це все закінчиться за тиждень,
Ну, максимум, за вісім днів.
Розмажем вітер по обличчю
Й цю осінь струсимо з одеж.
Бо я ніколи не покличу.
…Та ти ніколи й не прийдеш.
“Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила…”
Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила.
Чим, епохо, крім СНІДу, іще ти нас нагородила?
Лисочолі титани потроху дійшли до оргазму,
Переплавивши власну сперму в плазму чужого маразму.
Де кантуєшся ти, з ким кентуєшся, музо мізерна,
Доки в твого законного мужа мармиза мажорно-музейна,
І кому ти даруєш своє мізері-милосердя,
Спересердя зламавши у ньому останнє осердя?
Наче мати-селянка, що синові не догодила,
Хоч у джинс нарядила й на танці на бальні водила.
Але щось проступає, чого на словах не означить.
Мати пише й співає. А діти читають і плачуть.
Епілог він же пролог (З «Хвороби Лібенкрафта»
Дивись задивляйся вдивляйся в цей світ
Вдивляйся пильно не відриваючись
Дивись і дивуйся
Дивись — видивляйся дива
Дивись ой дивись ой дивися
Дивися бо буде тобі
Не смій відвести погляду ні на мить
Не змигни не кліпни не замружся
Бо кожного разу як ти заплющуєш очі
Світ змінюється миттєво
Він робиться зовсім інакшим цілком не таким
Як був ще мить перед тим
Тому ти і проживаєш не одне своє куце життя
А стільки життів скільки скліпнеш заки не осліпнеш
І ти витрачаєш свої міліарди життів
Так щедро й бездумно неначе вони не скінчаться ніколи
Неначе тобі не буде нестерпно важко
Одного разу заплющивши очі
Знову розплющити їх
Неначе ніколи не прийде
Отой твій останній скліп
Неначе останній схлип
Тож зараз дивися пильно й уважно
Хоч би як не свербіли повіки
Терпи намагайся не кліпнути
Бо протягом змигу ока
Довгого нескінченного
Завжди відбувається ЩОСЬ
4 коментарі
Яке дурне, тупе і недороблене на п”яну голову писало заголовок: на якої франци там поставлено кому?! Йому маца- як українська паска- з кошиком запасних яєць?!
Пане Руслане, а чого так ховаєтесь за псевдом?
Треба в заголовку написати слово “гівно” і тоді інтелігенти Дрогобича будуть задоволені на всі сто процентів!
їде Гольберг на ровері, пише слово на папері, слово має три букви, угадайте ….Ги-Ги-Ги