Кожний населений пункт, який претендує стати адміністративно- територіальним центром спроможної територіальної громади Львівщини, у Розпорядженні КМУ поданий із відповідним кодом населеного пункту – адміністративного центру територіальної громади згідно з Державним класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України. Таким чином навіть для непосвяченого у бюрократичні деталі творення подібних документів стає зрозумілим, що Розпорядження Кабміну, затверджуючи Перспективний план формування територій спроможних громад Львівської області станом на 11 листопада 2015 року, по суті, підсумовувало перший етап втілення адміністративно- територіальної реформи на Львівщині.

Воно стало своєрідним свідченням проробленої значної за обсягом роботи з формування спроможних громад Львівської області з боку Львівської обласної та районних держадміністрацій, обласного Офісу реформ та органів місцевого самоврядування населених пунктів Львівщини, які виявили ініціативу та розпочали рухатися у напрямку реалізації адміністративно- територіальної реформи у Львівській області. Мушу зауважити, що в офіційному урядовому документі жодним словом не було згадано чи поставлено під сумнів право Східницької селищної ради творити окрему спроможну територіальну громаду із центром у Східниці. І це, на мій погляд, не випадково. У Статті 5 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» подано вичерпний перелік суб’єктів, які можуть виступити ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ та міст. Ними можуть бути сільський, селищний чи міський голова; не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).

Отже  усі звинувачення про перевищення повноважень при ухваленні рішення про утворення окремої спроможної територіальної громади із центром у Східниці, які нині лунають на адресу селищного голови, депутатського корпусу, а також мешканців курортного селища, є безпідставними. Право виступити із ініціативою створення окремої ОТГ із центром у Східниці виписано Законом України, і це треба сприймати як доконаний факт. Окрім того, не слід забувати, що у Законі йдеться не про що інше, а таки адміністративно-територіальну реформу, яка визначить майбутній адміністративно- територіальний устрій молодої незалежної Української держави. Тому будь-яке посилання на нормативно-правові документи совітської епохи, що обмежують права територіальних громад, є не чим іншим, як завуальованим спротивом подальшого поступу України по шляху демократичного розвитку. Подібна аргументація не додає честі ні депутатам Бориславської міської ради, ні іншим посадовцям, які, чіпляючись за параграфи законів тоталітарної епохи, намагаються зупинити процес демократизації України.

За Європейською хартією місцевого самоврядування, яка є частиною законодавства України, місцеве самоврядування – це «право і спроможність органів місцевого самоврядування здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення». Метою реформи місцевого самоврядування в Україні є, передусім, забезпечення його спроможності самостійно, за рахунок власних ресурсів, вирішувати питання місцевого значення. Йдеться про наділення територіальних громад більшими ресурсами та про мобілізацію їхніх внутрішніх резервів, які дадуть поштовх до інтенсивного розвитку територій. Стрімкий розвиток Східниці в останні роки є яскравим свідченням вміння громади ефективно розпоряджатися наявними у її розпорядженні ресурсів та залучати кошти бюджету на вирішення місцевих проблем. Причому, адміністрацією селища робиться акцент не тільки на ефективному використанні наявних у неї ресурсів, але й постійно вживаються дієві заходи щодо збільшення надходжень до бюджету селища. Завдяки виваженій бюджетній політиці Східницького селищного голови Івана Піляка та депутатів селищної ради бюджет Східниці у 2016 році було перевиконано утричі. Це дозволило спрямувати додатковий фінансовий ресурс на вирішення проблем курортного селища, яке за останні роки серйозно змінилося і почало набувати обрисів європейського курорту. Реформа місцевого самоврядування, враховуючи позитивний як європейський, так і власний історичний досвід, передбачає об’єднання територіальних громад. З більшої території до місцевого бюджету можна зібрати значно більші фінансові ресурси, що у свою чергу дозволить місцевим радам об’єднаних громад вже в найближчому майбутньому забезпечити додатковими робочими місцями їх жителів та значно покращити стан населених пунктів, а значить – і якість життя громадян. Проте не слід забувати, що надмірне укрупнення території може створювати проблеми її ефективного управління. У мене немає жодних застережень щодо утворення великої об’єднаної громади навколо Борислава, проте маю серйозні сумніви, що голова цієї мега-громади зуміє ефективно впоратися із екологічними проблемами міста нафтовиків, породженими довготривалим видобутком на його території вуглеводнів, та водночас забезпечити ефективний соціально-економічний розвиток різних за своєю суттю сільських населених пунктів, якими є, для прикладу, гірські населені пункти Довге, Рибник, Новий і Старий Кропивник та низинні села Попелі, Ясениця Сільна, Нагуєвичі чи Уріж. Про селища міського типу Підбуж та Східницю, які також повинні увійти у формат великої Бориславської громади, говорити не буду. Надто різними вони є за своєю специфікою та рівнем соціально-економічного розвитку. А з цим голова великої Бориславської об’єднаної громади також повинен давати раду. Причому уже зараз мерія міста мала би окреслити напрямок розвитку цих населених пунктів хоча би на п’ять років уперед. А з цим, я так розумію, є серйозні проблеми. Прихильникам постсовецької гігантоманії вартувало би зрозуміти, що будь-яке об’єднання громад не може бути довільним.

Воно повинно мати свої логічні межі, які забезпечуватимуть її фінансову спроможність, ефективність управління та доступність населення до адміністративних послуг. Відстань від центру громади до її найдальшого населенного пункту має бути такою, щоб у екстрених випадках її не довше ніж за 30 хвилин могли подолати пожежна команда, швидка допомога чи поліцейський патруль. До центрів спроможних громад також будуть перенесені з районних центрів місця надання низки важливих послуг – адміністративних, соціальної допомоги через територіальні центри, пожежні, правоохоронні, санітарно- епідеміологічної служби. Ніхто не заперечує, що сьогодні у Бориславі служби надання адміністративних та соціальних послуг працюють. У місті є відділення Національної поліції, добре розвинута навчально-методична база освітніх закладів та повністю укомплектована служба цивільного захисту.

Проте у мене, як людини, що живе за межами міста, виникає запитання, наскільки зручно користуватися послугами цих структур мешканцям Східниці. Про села гірської зони Дрогобицького району мови вести не буду, адже усі центри надання соціально-адміністративних послуг для них зосереджені у Дрогобичі, через що вирішення будь-якого важливого питання забирає дуже багато часу, а перенесення їх з Дрогобича до Борислава навряд чи суттєво вирішить проблему наближення цих послуг до кожного конкретного мешканця. Значна віддаленість населених пунктів гірської зони від Борислава та Дрогобича, а також постійна необхідність під час доїзду долати Бухівський перевал у свій час спонукала Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Львівській області піти на створення у Східниці окремої пожежно-рятувальної частини, а селищного голову Східниці домогтися, щоб дільничий інспектор поліції проживав безпосередньо у селищі. Не можна також забувати і про той факт, що у Законі «Про добровільне об’єднання територіальних громад» суб’єктами добровільного об’єднання є не будь-які, а лише суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст, а територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною. Межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися. Правда полягає у тому, що спільної межі Борислав із Східницею не має. Землі Східницької селищної ради межують із землями Опаківської, Ново- Кропивницької та Попелівської сільських рад Дрогобицького району. Тому говорити про створення великої об’єднаної територіальної громади навколо Борислава передчасно. І не тільки через застереження, які були викладені мною вище.

Проти утворення Великого Борислава, у склад якого мають увійти 17 населених пунктів Дрогобицького району разом із селищами міського типу Східницею та Підбужем, виступають самі мешканці цим населених пунктів, яким обласні чиновники пропонують створити велику громаду навколо Борислава. Це при тому, що Підбуж відразу відверто задекларував свої амбіції стати центром окремої ОТГ, а Східниця бачить своє майбутнє лише як центр окремої територіальної громади, у склад якої увійдуть сільські населені пункти рекреаційної зони Карпат Дрогобицького та Турківського районів. Власне, цей первісний варіант нового адміністративно- територіального устрою Дрогобиччини був затверджений на державному рівні Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1158-р. Цікавим, на мій погляд, є той факт, що пропозицію створення окремої об’єднананої територіальної Східницької громади у рекреаційній зоні Карпат уже підтримали мешканці сіл Бистриці та Старого Кропивника Дрогобицького району та Коритищ і Ластівок Турківського. Інші населені пункти ведуть діалог із Східницькою селищною радою про умови входження в об’єднану Східницьку громаду. Очевидним наразі є те, що творити громаду Великого Борислава немає бажання ні у мешканців Східниці, ні інших населених пунктів, які ще ніяк не можуть зрозуміти, що статус-кво в умовах адміністративно-територіальної реформи не вдасться зберегти нікому. Об’єднюватися таки доведеться. Залишилося зрозуміти лише з ким, на яких умовах та, як любив казати Великий Франко, який хосен від того об’єднання отримають люди.

Віра ДУБЛЕНИЧ,

східничанка – для «Майдану»