Тимофій Вікторович Бордуляк народився  17 березня 1935 року в селі Бубнище Болехівського району, відомому своїми на весь світ знаними скелями Довбуша.  Батько  Віктор був священиком, мати Юлія (з дому Кушівна) – вчителькою, уродженкою сусіднього Стрия.

По смерті дідуся  – українського письменника й священика Тимотея Бордуляка –  в селі Ходачків Великий 16 жовтня 1936 року Віктор Бордуляк   переїхав на парафію на місце батька. 1941 року   Тимофій пішов до  першого  класу місцевої школи, в другий клас вступив до місцевої школи села Горошова Мельниця-Подільського району Тернопільської області, де  його  батько отримав  парафію.

1943 року  переїхав до Стрия  до своїх бабці й тітки. Там продовжив навчання й  закінчив  середню школу № 5 1951 року. Того ж року вступив на навчання  на нафтовий факультет Львівського політехнічного інституту, який закінчив 1956 року й був скерований на роботу інженером нафтопромислу №5, нафтопромислового управління “Бориславнафта”. В 1957 і 1958 роках  працював, за  сумісництвом,  викладачем Бориславського вечірнього відділення Дрогобицького нафтового  технікуму.

1958 року  Тимофій Бордуляк переїздить  до Надвірної, де працював начальником проектно-кошторисного бюро, начальником відділу капітального будівництва, заступником начальника нафтопромислового управління “Надвірнанафтогаз”.

1968 року переїхав до Дрогобича на посаду головного інженера проектів Дрогобицької філії проектного інституту “УкрДІПРОНДІнафта”, а 1989 року переведений на посаду головного інженера Дрогобицької філії цього інституту. 2000 році  вийшов на пенсію.

15 січня 1989 року в Дрогобичі було створено Товариство рідної мови, яке з часом перетворилося на  Товариство «Просвіта» імені Шевченка. Стає одним з перших членів Товариства, обраний відповідальним секретарем.

Світлина від Марти Бордуляк.

Тимофій Бордуляк –  однин  з чільних організаторів першого в Дрогобичі масового віче – реквієма під синьо-жовтими стягами, присвяченого пам’яти славних лицарів-запорожців із засудженням  московського імперіалізму. Віче відбулося в центрі міста 30 липня 1989 року. На ньому промовляли   В’ячеслав  Чорновіл,  Тимофій Бордуляк  та інші…

Наприкінці дев’яностих-початку двотисячних років був членом виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

Світлина від Тимофія Бордуляка.

На запрошення Івано-Франківського інституту нафти і газу Тимофій Вікторович Бордуляк брав  участь у підготовці і випуску першого україномовного підручника з нафтової справи й підготував  два розділи до нього.

1990 року  на міськрайонній конференції нашого незабутнього краянина  обирають головою Дрогобицької міськрайонної організації Товариства „Просвіта” імені Шевченка, а відтак –  і членом  обласної організації Товариства.

Тимофій Бордуляк  підготував, зібрав кошти і видав «Пам’ятку первинним осередкам Всеукраїнського товариства „Просвіта” імені Тараса Шевченка». В ній йдеться про порядок заснування первинних осередків, їх роботу, документацію, фінансову діяльність, статут тощо.

Як голова  „Просвіти”, організовував первинні  осередки на промислових підприємствах, у селах і школах. Співпрацював з сусідніми  організаціями Товариства –  Стрийською, де головою був його брат Нестор, а також з Самбірською, Бориславською і Трускавецькою.

Був членом Народного Руху. Брав участь в організації і виїзді до Львова дрогобичан  на Ланцюг злуки «Львів – Київ” 1990 року.

У листопаді 1990 року Тимофій Бордуляк ініціював і організував Фестиваль стрілецької пісні. До цієї події  замовив у Прибалтиці спеціальні значки, які вручав учасникам. Окрім того,  були підготовлені відповідними спеціалістами спеціальні подарунки для переможців. Фестиваль тривав  два дні, одного дня виступали колективи промислових підприємств, іншого – дрогобицьких  шкіл.

Був  членом організаційного комітету зі спорудження  пам’ятника Тарасові Шевченкові в Дрогобичі, в якому брав активну участь. Відкриття відбулося 21 вересня 1991 року. Тимофій Вікторович виступав  на його відкритті. На ньому були присутні представники українських товариств з діаспори – США, Канади,  Бразилії, Арґентини, Австралії, Німеччини, Молдови, Польщі а також  гості зі Львова й Києва та   різних областей України.

1992 року був обраний заступником голови Дрогобицької „Просвіти”, залишався ним до кінця життя.

1993 року Тимофій Бордуляк  скликав ініціативні  збори зі створення в нашому місті місцевої філії Товариства зв’язків з українцями за межами України («Україна – Світ»). На зборах були присутні голова Товариства Іван Драч, голова Львівського відділення Богдан Якимович, керівники міста та  району. Було створено Дрогобицьку філію Товариства „Україна – Світ”, яку й очолив  Тимофій Бордуляк. Дещо згодом його обирають членом обласної ради й головної ради Товариства в Києві.

Дрогобичани налагоджують тісні взаємини з багатьма українськими організаціями світу, приймають гостей з різних країн, самі відвідують колег у діаспорі. Тимофій Бордуляк відвідав 12-й з’їзд дрогобичан у США,  а професор ДДПУ імені Франка  Михайло  Шалата – тринадцятий. Також Тимофій Бордуляк брав участь  у Всесвітніх  форумах українців у Києві, де завжди його промови викликали велике зацікавлення та резонанс.

1997 року Дрогобицька „Просвіта”, Товариство „Україна – Світ” разом із дрогобичанами із США й Канади видала четвертий  том збірки „Дрогобиччина – земля  Івана Франка”, в якій є стаття Тимофія Бордуляка „Початки діяльності відновленої „Просвіти” та  стаття Михайла Богаченка  „Подвижник національного відродження” про самого Бордуляка.

2000 року  підготував і видав книжку „Нація і національна ідея”.

2003 року, до десятиріччя створення у Дрогобичі Товариства „Україна – Світ”, підготував  і  видав  книжку  „Наша турбота – світова українська спільнота” – своєрідний підсумок діяльності Товариства.

2003 року підготував і видав збірку  про всі пам’ятники Тарасові Шевченкові, побудовані на Дрогобиччині (українською і англійською мовами) під назвою „Шевченко в краю Франка”. У цьому ж році організував поїздку членів Товариства до Канева, Моринців й Кирилівки , де презентував  цю книжку.

До 100-річчя Дрогобицької „Просвіти” 2003 року  підготував і видав  книжку „Дрогобицька „Просвіта”. Коротка історія” – про історію  „Просвіти” від  заснування 1903 року  й до наших днів.

Значну увагу надає Тимофій Бордуляк  популяризації творчості свого дідуся – отця Тимотея Бордуляка. У літературно-краєзнавчому часописі „Брідщина” №17/2004 вміщено  його статтю „У вінок пам’яті дорогому дідусеві”. 2010 року  видав  книжку “Тимотей Бордуляк. Невідомі твори” (наукова  редакція, переднє слово та коментарі Михайла Шалати), до  якої увійшла його стаття “Священик і письменник – о. Тимотей Бордуляк”, брав участь у  презентації книги у Львові, Дрогобичі, Бродах, селі Бордуляки на Брідщині, селі  Великий Ходачків на Тернопільщині.

Світлина від Тимофія Бордуляка.

Презентація книжки  “Тимотей Бордуляк. Невідомі твори” у Львівському національному університеті імені Франка в рамках Форуму видавців-2010

Біля пам’ятника о.Тимотею Бордуляку у Великому Ходачкові (2013).

2007 року, з нагоди 70-річчя свого колеги-просвітянина, професора Михайла Шалати, видав невелику  книжечку „Великий трудар слова”.

Світлої та благословенної пам’яти Тимофій Бордуляк виступав з лекціями про Голодомор в Україні, багато писав для місцевих, обласних та столичних ЗМІ.

2008 року взяв участь у випуску шостого тому „Літопис Голготи України” своєю статтею „Де зараз ви, кати мого народу?”

Від  1995 до 2005 року очолював Координаційну раду Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини, відтак – до останніх своїх земних днів –  був членом  її президії.

Світлина від Ґазета "Майдан".

Світлина від Ґазета "Майдан".

Брав активну участь у виборчих компаніях неодноразово був членом територіальних  виборчих дільниць, спостерігачем.

Був одружений з Миськів Галиною Михайлівною (працювала провізором аптеки № 115), з якою прожив майже півстоліття, разом виховали   дочку Марту, сина Андрія, двох онуків – Маркіяна та Остапа. Тривалий час доглядав хвору дружину, яка  померла четвертого  липня 2016року.

Світлина від Тимофія Бордуляка.

Сам Тимофій Бордуляк помер у Дрогобичі четвертого лютого 2017 року на 82-му році життя, у день своїх іменин.

Підготував Федір Сергієнко

Світлини – з родинного архіву Марти та Андрія Бордуляків і архіву “інтернет-ґазети “Майдан”