Та на жаль, як стверджують філологи-лінґвісти, вже у нинішньому, ХХІ столітті щонайменше 40 відсотків  цих мов зникнуть, припинять своє існування.  Й  це величезна втрата для людської спільноти, адже кожна мова – це геніальний вияв людського духу, унікальне бачення нашого світу. Річ у тім,  що 95 відсотків  тих шести тисяч мов охоплюють надто  малу частину  населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього чотири відсотки  людства.

Дейвід Кристал, один із світових експертів з питань мов, автор книги “Мовна смерть” вважає, що мовна різноманітність – це унікальна річ, і втрата кожної мови робить біднішим наш світ.

Мовна різноманітність є  еквівалентом людської різноманітності. Людство зазнало такого успіху на цій планеті, завдяки тому, що воно спроможне пристосуватися до найрозмаїтіших обставин. Зрештою мова  є  інтелектуальним еквівалентом  наших  біологічних можливостей. Дуже важливо, щоби розум людини  весь час працював, і один шлях, яким можна це здійснити через  мову –подивитися, як кожна мова по-різному охоплює бачення світу. Щоразу, коли втрачаємо якусь мову, ми втрачаємо особливе, неповторне  бачення світу.

21 лютого відзначаємо Міжнародний День рідної мови. Це доволі  молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло лише  1999 року. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Себто, відзначаємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Банґладеш влада жорстоко притлумила  демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у в азійській країні  став днем полеглих за рідну мову бенґалі.

Минуло багато років. І нарешті  жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, що світ відзначає  21 лютого.

Нині мусимо робити все, щоби спинити черговий наступ на мову, щоби нарешті й інформаційний простір став україномовним, й наші владці були зобов’язані спілкуватися виключно державною. Щоби статус української мови як державної був не декларацією, а законом для всіх у публічній сфері.

О слово рідне! Орле скутий!

 

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.

 

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

 

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

1907

 

***

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче, і миліш,

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! рідна мова!

Що в єдине нас злива, –

Перші матері слова,

Перша пісня колискова,

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій,

І в вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!

Краще нам німими стати,

Легше гори нам нести,

Ніж тебе розіп’ясти,

Наша мово, наша мати!

Ні! В кім думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

“В рідній школі рідна мова!”

І спасе того в недолі

Наша мрія золота,

Наше гасло і мета:

Рідна мова в рідній школі!

Олександр ОЛЕСЬ

 

МОЯ МОВА

 

Все  в  тобі  з’єдналося,  злилося –

Як  і  поміститися  в  одній! –

Шепіт  зачарований  колосся,

Поклик  із  катами  на  двобій.

 

Ти  даєш  поету  дужі  крила,

Що  підносять  правду  в  вишину,

Вченому  ти  лагідно  відкрила

Мудрості  людської  глибину.

 

І  тобі  рости  й  не  в’януть  зроду,

Квітувать  в  поемах  і  віршах,

Бо  в  тобі – великого  народу

Ніжна  і  замріяна  душа.

 

Василь СИМОНЕНКО

УКРАЇНСЬКА МОВА

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова.

Ганна ЧУБАЧ

 

Рідна мова

 

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ