Попередньо наводимо зміст книги:

Церква Святого Юрія в Дрогобичі. Ілюстрований нарис-проспект історії та мистецтва храму й парафії / Автор тексту, упорядник: Леонід Тимошенко. – Дрогобич: Трек-ЛТД, 2016. – 84 с., іл.

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………..8

Розділ 1. Перші писемні  відомості. Загадка побудови церкви……………12

Розділ 2. Історія та опис храмової будівлі………………………………….19

Розділ 3. Іконостас……………………………………………………………25

Розділ 4. Стінопис…………………………………………………………….30

Розділ 5. Церковне майно……………………………………………………..37

Розділ 6. Святоюрські священики XVI-XVIII ст…………………………….42

Розділ 7. Церковне братство та парафіяни……………………………………46

Вибрана бібліографія……………………………………………………60

Текст книги має паралельний переклад англійською, який зробив Олег Шалата. Ілюстрував видання сучасними панорамними світлинами Сергій Новожилов. З точки зору поліграфії та якості ілюстрацій, така книга в книговиданні та історіографії нашого міста появилася вперше (крейдяний папір, тверда обкладинка, суперобкладинка тощо).

Питання:

– Якою була твоя перша книга про дрогобицькі церкви ?

– Першу книгу я написав у співавторстві зі своїм учнем Юрієм Стециком (за участи Володимира Пограничного): Церква і парафія Святої Трійці у Дрогобичі (До 200-річчя відновлення парафії у центрі міста). – Дрогобич: Коло, 2008. – 140 с. До слова, книга мала успіх і давно зникла з продажу, навіть стала  на бібліографічною рідкістю.

– Чому книгу про церкву Святого  Юрія написав саме ти ?

– Так, дослідників історії церкви є чимало, але досліджували вони передовсім її мистецтво, історію ж храму, церковного братства, парафії, священиків та парафіян досліджував в основному я і за певний час видрукував  час (думаю, що немалий) десятки публікацій, джерел, описів, які я збирав в архівах України та Польщі. У книзі наведено  ілюстрації кількох унікальних документів до історії церкви, які я скопіював у трьох архівосховищах Львова, у Перемишлі та Дрогобичі. Резонансною була, наприклад візитація церкви XVIII ст., яка дала вагомий матеріал до історії об’єкту.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

– У Дрогобичі звикли церкву називати Святого Юра, а ти назвав Святого Юрія. В чому полягає різниця ?

– Йдеться насамперед  про культ святого, який у християнстві є Святим Георгієм. У нашій східнохристиянській традиції він трансформувався в культ Святого Юрія Побідоносця чи Переможця. У найбільш ранніх  джерелах, які походять з самої церкви, культ іменується «Священномученик Георгій», тобто, Юрій. Жодного разу я не зустрів означення «Святий Юр». Після консультацій з філологами, я дійшов висновку, що «Святий Юр» є винятково галицизмом, який прижився не раніше другої половини ХІХ сторіччя. Канонічно і філологічно правильним є означення «Святий Юрій». До того ж, я писав переважно  про період до початку ХІХ ст.

– Що нового ти запровадив у книзі про церкву ?

–  Тут практично вперше подано результати досліджень деревини, з якої побудована церква, що були ініційовані Науково-дослідною лабораторією археології та краєзнавства історичного факультету ДДПУ, яку я очолюю. Були зафіксовані на світлинах зрізи зрубів і зроблені мікроскопічні зондажі, які досліджувались у Кракові у спеціальній лабораторії професора М. Кромпєца. Висновок: дерево, з якого була збудована дрогобицька перлина, зрізали наприкінці XVI століття, церкву ж поставили в Дрогобичі після 1657 року.

– Що найцікавіше ти хотів би відзначити ?

– Книга є вислідом моїх багаторічних студій над історією давнього Дрогобича. Так, мені вдалося віднайти найраніше письмову згадку церкви –  1407 року.  Однак згадана дата походить зі вторинних свідчень, оригіналу джерела немає, іншими даними вона не підтверджується. Тому я відштовхуюся від масових писемних згадок, які датуються кінцем XV сторіччя.

У книзі публікується реєстр Святоюрських парафіян 1708 року, який походить з архіву Перемишльської унійної єпархії. До певно міри, він є унікальним, оскільки називає імена дрогобичан, які творили історію парафії та церкви. Чимало їх нащадків мешкає в Дрогобичі дотепер (наприклад, Гриндаки, Босаки, Карп’яки, Яцківи, Якиміви, Грині, Наум’яки, Федоришини, Маки та ін.).

Чи є ще джерела, які не знайшли відображення в книзі ?

– Так, є. Формат та обсяг тексту не дозволив «запакувати» в книгу, яка, до слова, має статус науково-популярного видання, інші досить важливі свідчення. Вони увійдуть до наступного, суто академічного видання.

– На кого розраховано видання, кому насамперед його адресуєш?

– Книга про церкву Святого Юрія в Дрогобичі є свого роду унікальним виданням, якого не має жодна українська святиня Львівщини. З огляду на її формат, вона адресується усім шанувальникам  давнього Дрогобича, школярам, студентам, викладачам, пересічним мешканцям, туристам.

– Чи входить до твоїх планів підготовка книг про інші дрогобицькі святині ?

– Так, я готовий написати такі ж книги про церкви Воздвиження Чесного Хреста, П’ятницьку, Святої Трійці, а також святині, котрі  нині не існують. Потрібна також українська книга про костьол Святого Бартоломея та про вежу біля нього, розкопками якої ми займатимемося цьогоріч втретє поспіль.

– Що ж, вітаю з виходом нової наукової розвідки й дякую за розмову. Маю надію, що небавом побачимо нові Твої дослідження наших сакральних пам’яток.