Джек Пеланс (Jack Palanse )- найбільш титулований серед наших земляків у Голлівуді.

Володимир Палагнюк (справжнє ім’я кінозірки) народився 18 лютого 1919 року (за іншими даними 18 лютого 1920) в місті Латімер-Майнз, в штаті Пенсільванія, в родині українських еміґрантів: Володимира Палагнюка і Анни Граміяк. Батько Володимира працював шахтарем і помер від раку легенів.

Як і його батько, Володимир деякий час працював на вугільній шахті,  юнака могла очікувати та ж доля, що й батька. Але допоміг спорт: Володимир виграв внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни, й  успіх закинув талановитого юнака у професійний спорт.

Наприкінці 30-х років Володимир починає кар’єру професійного боксера під псевдонімом Джек Браццо та досягає значних успіхів у важкій ваговій категорії. За деякими даними він побив рекорд того часу з 15 перемогами поспіль, 12 з яких були здобуті нокаутом до кінця четвертого раунду.

Під час одного з двобоїв Палагнюк отримує удар в борлак, після чого  до самої смерті у нього залишилася хрипота в голосі.

З початком Другої світової війни він завершив  боксерську кар’єру і вступив до військово-повітряних сил США, де під час навчального польоту на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся.

Врятував Володимира парашут, та він  отримує опіки обличчя. Після лікування і кількох пластичних операцій Володимир  Палагнюк повторно бере участь у військових діях, отримує нагороди і демобілізується   1944 року. Завдяки  пільгам для ветеранів війни, Володимир вступає до Стенфордського  університету на факультет акторського мистецтва.

Під час навчання він, аби заробити на життя,  підробляє в ресторанах, працює охоронцем, фотомоделлю. Після закінчення університету  1947 року працює певний працює час репортером в газеті “The San Francisco Chronicle” та на радіо.

Перша акторська робота  – на Бродвеї поруч з відомим американським актором Марлоном Брандо у виставі за відомою п’єсою «Трамвай« Бажання »». З часом Джек виконав одну з відомих ролей – Стенлі Ковальського.

Вже коли став актором, Володимир змінив своє ім’я на Уолтер Джек Пеланс (англ. Walter Jack Palance). Дебютом на екрані була його роль злочинця в стрічці “Паніка на Вулиці» (англ. Panic in the Streets, 1950). Більшість його ролей – суворі та жорстокі злочинці (до чого мав його хрипкий голос і наслідки опіку особи), хоча в приватному житті Джек був м’якою людиною і захоплювався мистецтвом і поезією.

Джек Пеланс також якийсь час працював в Європі, де скористався можливістю виконувати більш приємні та людяні ролі, до яких не звикла американська аудиторія. Роль, яку найкраще зіграв він у європейському кіно – це роль у кінофільмі «Презирство» (англ. Le Mépris). Джек Пеланс шкодував, що більшість ролей зіграних ним були негативні персонажі: він висловлювався досить критично про свою роботу в Голлівуді, називаючи більшість своїх фільмів «сміттям», а режисерів – бездарними. Джеку завжди подобалася комедія, і саме за комедійну роль у фільмі «Міські піжони» (англ. City Slickers) він отримує «оскара» в 1992 році. Скориставшись в останньому кінофільмі комедійної славою і бравурної і неординарним поведінкою під час церемонії нагородження, Джек Пеланс знявся ще в декількох телекомедіях.  у телепроекті «Марко Поло».

Відомий американський теле- та кіноактор Джек Пеланс свого часу відмовився прийняти нагороду на фестивалі російських фільмів в Голівуді й демонстративно покинув залу на знак протесту та голосно заявив: «Я, українець, а не росіянин!».  Він мав отримати звання народного артиста Росії. Проте, коли дійшло до нагородження  Пеланс,  зійшов на кін й сказав, що у нього таке враження, наче він попав кудись не туди, і, потім додав, що перебуває на фестивалі російських фільмів помилково.

З приводу нагороди російського уряду Джек Пеланс сказав, що не має нічого спільного ні з Росією, ні з російським кіно. «Я – українець, а не росіянин, тому я перепрошую, я просто трохи не у своїй тарілці. Тому буде краще, якщо звідси піду”.

 

Мирослава СИДОР – для “Майдану”