КОЛА, ДІТИ І ТЕНЕТА
Шкільні медики ще не навчилися, що дитині треба не тільки пояснювати, що з нею будуть робити, але й питати дозволу. «Я загляну тобі в рот, можна?», «Я зараз послухаю, як ти дихаєш, можна?». У цивілізованому світі межі тіла недоторканні, і дитина може відмовитися або попросити, щоб її оглядали в присутності батьків. Чому про це не знають наші педагоги?

ЩО НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ

Не потрібно викликати в дітей зайвий інтерес до того, що їх досі зовсім не цікавило. Це ж переважно саме ми, дорослі, «просвітили» дітей з приводу того, що ці групи існують. Саме ми в тривозі металися і смикали їх, розпитували, лазили в їхні смартфони і комп’ютери, з жахом намагаючись виявити там тотальне зло.

ЯК ГОВОРИТИ

Перш, ніж почати повчальну чи просвітницьку бесіду, важливо з’ясувати, що про з цього приводу дитина вже знає. Але ставити прямі запитання на кшталт: «Що ти знаєш про це?» – недоцільно, бесіда помре не розпочавшись. Тому запитання мають бути не зовсім про дитину і зовсім не про ваші тривоги.

ПИТАННЯ №1

Чим займаються в інтернеті твої друзі? Які сайти, блоги та ігри у них популярні? Питання про друзів знімає з дитини відповідальність. Набагато простіше розповідати про когось. Ваше завдання – уважно слухати і не обурюватися. Заборона може викликати бажання зробити все навпаки. Попросіть показати ці сайти й активно включайтеся в обговорення.

ПИТАННЯ №2

Чи є в інтернеті такі речі, які тебе бентежать, лякають або неприємні?
Дитина може і не зізнатися, що дивився порнографію, але по її реакції ви все зрозумієте. Діти часто охоче розповідають про страшні ігри та відео, намагаючись перевірити, яке це справляє враження на інших і чи бояться навколишні того самого, чого бояться вони.

ПРАВИЛО БЕЗПЕКИ №1

Ніколи нікому не вказувати адреси, не називати імен та місця роботи батьків, не давати телефону і не відсилати особистих фото. Розкажіть про налаштування конфіденційності в соціальних мережах. Про використання інформації для обману. Потрібно пояснити дитині, що мета злочинів в інтернеті – гроші її батьків, і її завдання – бути пильним і не допустити витоку інформації.

ПРАВИЛО БЕЗПЕКИ №2

Може звучати так: «Якщо знайома або незнайома людина, особливо доросла, скаже тобі, мовляв, щось потрібно зберегти в таємниці, то якраз про це потрібно повідомити батьків». Саме з фрази «давай про це нікому не скажемо» і починається будь-яке насильство. Якщо ваша дитина засвоїть ці правила і буде певна, що її не покарають, то її безпека у вас під контролем.

Катерина ҐОЛЬЦБЕРҐ,

дитячий психолог, Київ

 Джерело – short.media