Цілком очевидні моменти: телемедіальність, орієнтація на “телекартинку”, гра на символічних тригерах російських і польських націоналістів (“Волинь”, “бойня/різня”, українські різуни” і т.п. симулякри), наполегливе довбання голочкою в нервові центри україно-польських стосунків, щоб спробувати в якийсь момент викликати кумулятивний ефект.

Проте, є й неочевидний. Причетні до культури українці з Луцька і Львова прекрасно усвідомлюють, що ця ефесбешна провокація – передусім мстя чудовій людині, консулові Кшиштофу Савіцькому. Він ініціював десятки спільних культурних проектів – фестиваль Шульца в Дрогобичі, джазовий фестиваль у Дзизі, щорічний пленер іконописців, книговидавничі починання, в тому числі пов’язані з творчістю лучанина, лауреата Шевченківської премії Василя Слапчука, а також запрошував для контактів із українським громадянським суспільством ветеранів “Солідарності”, допомагав українським політв’язням часів янучарства, пораненим на Майдані і в зоні АТО і т.д.

Хорошою асиметричною відповіддю орківським терористам могло би стати нагородження Кшися якимось високим українським орденом за видатний внесок у розвиток української культури та співпраці на прикордонні.

Андрій ПАВЛИШИН

Фото Кшиштофа Савіцького з сайту Укрінформу

Джерело