Хвороба Паркінсона є хронічним прогресуючим захворюванням центральної нервової системи. Вперше описано в 1817 року англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном (1755-1824). Основні ознаки хвороби – тремор рук, сповільненість  рухів, скутість, болі, порушення рухової динаміки і психіки. Ця недуга вельми часто призводить до інвалідності, при цьому залишає повну ясність свідомості. Походження хвороби досі не з’ясовано.

Художник Сальвадор Далі, леґендарний боксер Мохамед Алі, Папа Римський Іван Павло ІІ – всі ці люди страждали на  хворобу Паркінсона.

Хвороба характеризується  рухове порушення, яке поволі прогресує.

Зазвичай ця  страшна недуга  розвивається після 40 років, але можливі випадки розвитку захворювання і в більш ранньому віці.  Статистика свідчить, що зі 100 осіб,  яким понад 60 років,  хворіє одна людина. Серед тих, кому виповнилось 65-70 років,  таких хворих вже два-три відсотки. Є навіть така теорія, що на хворобу Паркінсона ризикують захворіти всі,  просто не кожен до неї доживає.

Дуже часто першою зовнішньою ознакою захворювання стає  тремтіння рук – тремор. Сповільнюється хода, з’являються проблеми у спілкуванні: хворий довго обмірковує почуте, мляво реагує. З часом у нього  змінюється  почерк, повільніше кліпають очі, обличчя стає маскоподібним, мовлення тихим  і монотонним.

Причини хвороби – різні. Але остаточно досі не з’ясовані. Синдром Паркінсона  може бути зумовлений інфекційними захворюваннями. Зокрема, достеменно відомо, що його спричинює вірусний енцефаліт, тобто запалення головного мозку.

Також  часто поводують недугу травми голови,  судинні розлади (на тлі тривалої  гіпертонії), різноманітні  токсичні впливи ( передовсім –  наркотиків та медикаментів). Та все ж головним чинником є вік.

У підкіркових ділянках головного мозку є, так звана, чорна субстанція, де продукується дофамін, і, за спостереженнями нейрофізіологів,  виснаження цієї субстанції починається набагато раніше, аніж з’являються клінічні ознаки самої хвороби. Ця хвороба невиліковна, її можна порівняти з цукровим діабетом – людина так само постійно потребує медикаментозного лікування.

1997 року  Європейська асоціація хворих на хворобу Паркінсона у співпраці з Всесвітньою Організацією охорони здоров’я ухвалила  Хартію прав пацієнтів з хворобою Паркінсона. Згідно з цим  міжнародним  документом, хворий на хворобу Паркінсона має право:

–         бути консультованим лікарем, що має особливий досвід в лікуванні хвороби Паркінсона;

–         дізнатись про діагноз точно і в належній формі;

–         мати доступ до відповідних служб підтримки;

–         отримувати безперервну та послідовну медичну допомогу;

–         разом із лікарем брати участь у подаланні хвороби.

Увага світової громадськості небезпечної недуги невипадкова. Паркінсонізм – достатньо поширене захворювання, що вражає людину на самому піку його інтелектуальної активності. У всьому світі приблизно чотири мільйони  нині страждають на від синдрому Паркінсона.

На сьогоднішній день в дослідженні шляхів боротьби із захворюванням досягнутий певний прогрес. Відкриті нові способи лікування. У більшості розвинутих країн проблемі хвороби Паркінсона надаєють найпильнішу увагу  на державному рівні.