У дохристиянську давнину  Великдень був одним із традиційних свят на пошану сонцю, яке цієї доби  оживаю і воскрешає природу довкола.

Переплетені у тому святі були впливи  багатьох стародавніх вірувань. Так само, як і слов’яни, давні греки і римляни, іранці, фінікійці та єгиптяни, мали культи божества, що вмирає і воскресає….

З приходом християнства люди побачили в сонці відблиск лиця Божого, стали порівнювати небесне світило зі Всевидячим Божим оком, а Христа назвали  Сонцем Правди та й просто – Сонцем.

Говорив Христос: “Я – світло світу”. Але Його світло – внутрішнє, духовне. Великий князь Володимир Мономах у своєму “Поученні нащадкам” навчає: “Щоб не застало вас сонце в постелі. Віддавши ранішню похвалу Богові, а потім світанковому сонцю, й побачивши сонце, прославте Бога з радістю і промовте: “Просвіти очі мої, Христе Боже, дав мені єси світ твій красний”.
В Україні деякі  дохристиянські звичаї не зникли, тільки набули вони нових відтінків. Схід сонця на Великдень зустрічають урочисто, відчиняють у хатах вікна й двері, аби сонце зайшло до оселі і усе освітило:
Слава Тобі, Господи, за личенько Твоє Господнє!
Освіти нас перед усім миром християнським
Добротою, красотою, на віки віків.

І справді Свята, які відзначає цими днями християнська спільнота – найголовніші з усіх.
Пасха – це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з’являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому – джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди…

Тому саме Велика гаївка стала чи не найяскравішим дійством у Дрогобичі на Пасху Христову.

Цьогорічна відрізняється ще й тим, що гаслом її стали слова «Будьмо разом», адже Гаївка нинішня справді, «зшиває» та об’єднує і учасників, і глядачів, і цілу – без пересади будь-якої Україну – в ній взяли участь майже двадцять малих мешканців Авдіївки та Станиці Луганської разом зі своїми виховниками та педагогами. Вони приїхали двома групами – одна на запрошення організаторів імпрези, друга гостює в Благодійному Фонді «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Єднання, відновлення традицій, тримання за руки – це те, що так необхідно нині нам усім, в Україні стражденній сущим. Треба було бачити, якою радістю світилися очі гостей з Донбасу, як раділи й тішилися вони всьому, що бачили впродовж усіх днів перебування в нас і на Гаївці зокрема. Встигли ще й участь у літературних майстер-класах взяти (писала наша ґазета про це нещодавно).

Розпочалася Велика Гаївка по полудні, о другій дня. Коли на п’яти майданчиках зійшлися учасники та волонтери (біля пам’ятників Шевченку та Франкові, на Замковій горі біля Котермака-Дрогобича, на подвір’ї собору святої Трійці та біля церкви Святого Юра).

Всюди лунали  пісні, молодь бавилася танцювала, спілкувалася. Найбільше зібралося люду біля Каменяра , де розважала й тішила свою вправністю, майстерністю та дотепністю знаменита народна циркова студія «Каскад» Миколи Добровольського, й біля пам’ятника Юрієві Дрогобичі.

Тут до танцю та співу заохочував енергійний ведучий Андрій Юркевич. Тут же потішив своїм оригінальним виступом театр на ходулях десятої школи.

Львів’яни з клубу «Чорна Галич» показали середньовічні бої…

А ще тут, на Замковій горі, багато хто з дрогобичан відкрили для себе вельми цікавий етногурт “Мавка” (Христина Груник та Ігор Свистун), який справді вражає і самою музикою, і вокалом, і текстами з глибоким сенсом, що й асоціацій безліч викликають, й замислитися спонукають…

Зрештою на всіх «гаївкових» майданчиках було весело, гамірно, святково…

Близько п’ятої вечора в Кривому танці учасники забав з усіх Майданчиків рушили до майдану Шевченка, а від пам’ятника – поетові – до шпихліра, де вже відбувалися фінальні заходи Великої гаївки -2017…

Кілька сотень людей у Кривому танці, вельми злагоджено перейшлися вулицями міста під схвальними поглядами перехожих.

На полі перед шпихліром – і святкове частування від «Дрогобиччини SOS» (виручені кошти традиційно підуть на допомогу воякам на Сході), і збір коштів на лікування важкохворих найменших наших краян, і, звісно, – великий концерт – музика та розваги поблизу шпихліра тривали до пізнього вечора. Ведучою тут була Уляна Салій, а розважали присутніх знані гурти «Запаска», «От вінта» і «Грозовський бенд»…

Попри не вельми весняну погоду, й цьогоріч Велика Гаївка вдалася й подарувала трохи радості і дрогобичанам та гостям, хоч на момент помалювала сірі будні в яскраві кольори свята та веселощів, без яких Великдень неможливий…

Організатори  дійства – ГО «Творче об’єднання «Альтер», ГО «Франко Фест», «Дрогобич SOS», ГО «Роби більше», СДЄ УГКЦ за підтримки та сприяння Віктора Возняка, Олега Канівця, Почесного консула України в польському місті Познань Вітольда Хоровського в співпраці з «Твоє радіо, 104 FM», інтернет-ґазетою «Майдан» (медія-партнери), військово-цивільною адміністрацією Авдіївки, КП «Туристично-інформаційний центр Дрогобича», Art-side production, відділом культури та туризму Дрогобицької РДА, Благодійним фондом «Карітас», Дрогобицькою міською радою ( виділила 40 тисяч гривень на встановлення сцени та біотуалетів на території поля поблизу шпихліра).

***

Цінь-цінь-цвірінь… Йде теплінь –
Горобчик сказав нам.
Тепло нам всім несе весна,
Звірятам і птахам.
Цьох-цьох, тьох-тьох… – співа в саду
Співунчик соловей.
Радість весна всім принесла.
Найбільшу – для дітей.
Тепер нам можна, діточкам,
Гуляти цілий день…
Бо йде тепло від сонечка
І пташиних пісень.

А в Кривого Танця (веснянка)

А в Кривого Танця

Та не виведем Кінця!

Треба Єго та й виводити,

Лад Йому та й наводити.

 

Ой Вулиця та й Широкая,

Чого Трава невисокая?

Бо Парубки та й істоптали

Великими та й Ножищами,

 

Великими та й Ножищами,

Подертими Постолищами!

Ой Вулиця та Вузенькая,

Чого Трава Зелененькая?

 

Бо Дівоньки та й істоптали

Маленькими Ноженьками,

Маленькими Ноженьками,

Червоними та Чобітками.

 

Червоними та Чобітками,

Золотими та Підківками.

Світлини Леоніда Ґольберґа

Редакція щиро вдячна Марії Тяжкун за допомогу у підготовці цього репортажу.