– Як відзначається цього року річниця операції Вісла в Україні та Польщі?

– У Польщі відзначення відбувається виключно на громадському рівні. Вперше ці заходи не фінансуються польською державою. Тобто всі ці роки,  заходи, які організовувало Об’єднаня українців в Польщі фінансувалися державою. Але цього року так не сталося.

Міністр внутрішніх справ Польщі  пояснив, що це пов’язано з тим, що на його думку, Україні героїзує УПА і відповідно не можуть бути профінансовані заходи по операції «Вісла». Ось такий дивний зв’язок проводить польський міністр.

Щодо заходів в Україні, то Інститут національної пам’яті провів круглий стіл, на якому була обговорена історична і правова оцінка акції «Вісла». Сьогодні опублікований висновок нашого юриста з правовою оцінкою акції «Вісла», як етнічної чистки, воєнного злочину і злочину проти людяності. В Національному історичному музеї в Києві відкрита виставка «Втрачений цвіт», про культуру українців, які постраждали внаслідок акції «Вісла». Інші заходи відбуваються на рівні областей, найбільше їх проводиться у Львові.

– Чи проводяться якісь заходи центральними органами української державної влади?

– Єдині заходи, які робляться центральною владою – це власне заходи нашого Інституту. На жаль не було відповідного указу Президента, постанови Верховної Ради на відзначення цієї трагедії, тобто відзначення досить скромне.

– Ви згадали про висновок вашого юриста щодо оцінки операції “Вісла” як етнічної чистки. За яких умов така позиція може бути прийнята на рівні держави?

– Як і для будь-якого злочину повинен бути висновок правоохоронного органу, рішення суду. Для цього певні дії має вчинити влада.

– Як ці події трактує теперішня польська влада?

Дуже двояко. До цього року це було однозначне засудження, більше того у 1990 році було навіть рішення Сенату, де цю акцію було названо злочинною. Але на жаль тепер звучать багато дивних заяв у яких намагаються виправдати цю акцію. Це дуже дивує, тому що політики, які зараз в Польщі при владі позиціонують себе як націоналісти. І раптом вони виправдовують один з найбільших злочинів комуністичного тоталітарного режиму на польській території. Інших заяв з польського боку офіційних не було озвучено.

– На вашу думку знищення пам’ятника УПА в Грушовичах саме зараз це випадковість?

– Безперечно це не випадковість, і це зроблено саме до роковин акції «Вісла». Як на мене, це дуже небезпечна подія, тому що вона переводить цю «війну пам’ятників» на новий рівень.

Спочатку акти вандалізму у Польщі чинилися під покровом ночі, це були невідомі люди. Потім це почали робити вдень і фіксувати на відео. Те що сталося вчора – це вже новий рівень, який полягає в тому, що демонтаж відбувся за відкритої підтримки місцевої влади, і як сьогодні стало відомо, польське міністерство культури вважає демонтаж законним.

При цьому покликаються на те, що пам’ятник не був належним чином легалізованим. В Україні щонайменше 105 пам’ятників польських, які жодним  чином не легалізовані. Відповідно ми призупиняємо свою роботу, яка була спрямована на те щоб провести своєрідну амністію цих пам’ятників на українській території і взяти їх під опіку держави. Це була наша пропозиція, щоб такі кроки зробити взаємно в Україні і в Польщі, й одним кроком вирішити цю проблему. Зараз, зважаючи на поведінку польської влади ми припиняємо ці роботи. Відповідно українська держава не бере на себе жодної відповідальності за їхню подальшу долю.

– Наскільки така позиція може бути дієвою?

– Польських пам’ятників в Україні більше щонайменше вдвічі ніж українських у Польщі. Також треба розуміти, що є дуже багато громадських і державних ініціатив з польського боку щодо встановлення нових пам’ятників чи пам’ятних знаків на українській території. Очевидно, що розглядаючи ці питання, ми теж будемо враховувати позицію польської сторони щодо українських пам’ятників.

Тобто, якщо б ми вважали що цей крок буде недієвим, то ми б цього не робили. Сподіваємося, в наших польських колег вистачить розуміння, що така поведінка з обох боків ні до чого доброго не призведе, і може припинити будь-яку співпрацю. Відповідно я вважаю, що є всі підстави проводити зустріч, обговорювати ці питання і намагатися повернутися бодай до рівня, який існував  до 26 квітня 2017.

– Була інформація, що така зустріч має відбутися найближчим часом. Чи це дійсно так, і якою буде позиція української сторони на цих переговорах?

– Час і місце зустрічі ще обговорюється, а позицію ми озвучили у своїй заяві. До моменту вирішення питань з Грушовичами і чіткої позиції польської держави, до моменту озвучення що буде з іншими українськими пам’ятниками, а я нагадаю, що ті хто проводили демонтаж у Грушовичах оголосили, що це лише перший демонтаж і будуть наступні, якась співпраця в цій галузі нами вважається просто неможливою.

Володимир ГАЛЕЧИК, Дивись.інфо