Насамперед гість із дружиною Світланою побував у гостинній оселі подружжя Амета та Діляри Бекірових. Візит розпочався з традиційної кави та пахлави й дружньої розмови за великим круглим столом.

Відтак Діляра-ханум розповіла про традиції та головні страви кухні киримли. Відтак разом з Костянтином господиня готувала запашну димламу (тушене в казані м’ясо з овочами). Гість-журналіст, як старанний і уважний учень, просто всотував розповідь про тонкощі та таємниці приготування напрочуд смачної страви.

І ось, під оплески всіх, хто тієї днини  мав нагоду бути присутнім під час непересічного кулінарного дійства, в центрі зали з’вляється казан, над яким хмаркою в’ється вельми приємний на запах димок. Всі високо  оцінили  майстерність обох кухарів і охоче скуштувати для декого незнане гастрономічне диво.

Й не лише спробувати, а й попросити добавки: бо димлама від Діляри Бекірової справді тане в роті…

Та не їжею єдиною: за столом точилися розмови й про різні гастрономічно-кулінарні традиції, про культуру, зокрема – багатонаціональну спадщину Дрогобича тощо.

Й ці «посиденьки», приводом до яких стала кулінарія киримли, вкотре довели, що й кухня, як і будь яке явище справжньої культури», є елементом єднання та інтеґрації: того дня в помешканні Бекірових за гостинним столом димлама зібрала й українців, й киримли, й польських гостей (трапезу з м та київськими  та дрогобицькими друзями розділили гості з Любліна – громадські активісти Аґнєшка та Пьотр Севруки й Кароліна Вишневська, що мешкає в Лондоні, Кракові та Єрусалимі).

Ну а завершив Костянтин Грубич свою гастрономічно-інтеґраційну подорож  до Дрогобича локалем «Татар АШ», про що розповімо згодом.

Леонід ГОЛЬБЕРГ

Світлини автора