І енергія, наполегливість, неабиякі зусилля, докладені для досягнення благородної мети Лесі Татарської не може не викликати подиву та захвату.
Не так давно був вечір світлої пам’яти знаменитого Богдана Сильвестровича Ступки, гостей якого була яскрава Лариса Кадочникова.

І ось – знову пробудження міста від сну байдужості й відстороненості від світу.

Як, і попереднього разу – вечір «З тими, кого люблю» леґенди театру та кіно Народної артистки Ади Роговцевої був благодійним. Мета – збір коштів для придбання сучасного медичного обладнання для Дрогобицької медичної лікарні. Нині в нас чимало дітей, що потребують не лише уваги та турботи, а й допомоги в подоланні вкрай важких недуг. Й власне сааме для цього Леся Татарська з однодумцями здійснює різноманітні проекти.

До речі, шляхетність мети, з якою було оргнізовано зустріч із нею й сама Ада Миколаївна, котра, на жаль, знає, що таке, коли хворіють наші найменші, якою страшною стає втрата власної дитини…

Розпочалвся вечір з привітань головного лікарі дитячої лікарні Оксани Стебельськогої та очільника Дрогобицького міського відділу охорони здоров’я Володимира Чуба, які привітали гостю й щиро подякували за приїзд до нашого міста.

Відтак, після короткого представлення Актриси, яке зробили ведучі Єва Райська та Андрій Альберда, на кону театру імені Дрогобича розпочалося дійство.,

Глядачів просто зачарували тепло, душевність та відкритість Ади Миколаївни. Мабуть, справді, великим мистець стає тоді, коли його особистість є ще більшою за талант. А ще – це було помітно й зі спілкування знаменитої акторки з залою, і вже після, підчас невеличкого фуршету – ні порухом, ні словом не виказує Ада Роговцева своєї зірковості, виняткововсті – вона легко й невимушено спілкується з людьми, адже любить і їх, і світ, у якому живе…

 Під час зустрічі розповідала Ада Миколаївна розповідала про своє нелегке дитинство на Глухівщині на Сумщині, яке збіглося з воєнним лихоліттям. З яким теплом та щирою ніжністю говорила Ада Миколаївна про людей, що зустрічалися на її довгому життєвому та творчому шляху. Зокрема вельми щемливо, зворушливо пролунали розповідь про прибиральницю театру імені Лесі Українки (рідного театру актриси), про яку розповідала Ада Миколаївна як про рідну, й підкреслила, що донині пам’ятає «настанову» цієї простої й водночас мудрої жінки: «Главное в жизни – не заcраться…». А оповідь про пожежного театру Аґанова (імені актриса, на її жаль, не пригадує) взагалі звучала як справжня новела. Цей суворий чоловік жодного разу не пропустив «Варшавську мелодію» й щоразу спостерігав за спектаклем із суфлерської будки. Та одного разу його не було, що стурбувало Аду Миколаївну (був якийсь невловимо-невидимий зв’язок між актрисою та цим глядачем). Виявилося: напередодні палкий шанувальник виконавиці ролі Хелени напередодні помер….

Розповідала Ада Миколаївна й про тих, з ким пощастило не лише зустрітися на своєму творчому шляху, але й працювати разом: про Олександра Вертинського, зяким разом знялася зовсім юною, про спільну роботу та приязні стосунки з Богданом Ступкою, про Романа Віктюка…

Також актриса говорила про свої відчуття від зустрічей із тими, хто нині боронить Україну від кремлівського агресора, про той біль, яким відлунює неоголошена війна на Сході в її душі та серці.

Разом Адою Роговцевою взяла участь у зустрічі її донька, режисер Катерина Степанкова. Разом з донькою читали гості Дрогобича поезію. Лунали вірші самої Легенди театру (для багатьох у залі виявилось відкриттям, що акторка ще й пише), Лесі Українки (улюблена поетка і матері, й доньки), Ліни Костенко, учасника війни на Сході Романа Семисала.

Також глядачі змогли побачити фрагменти вистав та фільмів за участі Ади Миколаївни. Зокрема – з «Варшавської мелодії», однієї з візитних карток видатної нашої сучасниці, спектаклю, в якому Ада Миколаївна зіграла 670 разів.

Також побачили присутні на зустрічі короткий фільм про незабутнього Костянтина Степанкова-молодшого, сина Ади Роговцевої…

На завершення актори театру імені Юрія Дрогобича, молодіжного театру «Альтер» (Андрій Юркевич) та народного театру імені Лесі Українки показали короткі п’єски Лесі  Татарської, засновані на моментах біографії Ади Роговцевої. Показане сподобалося й глядачам, й неабияк розчулило Аду Роговцеву та Катерину Степанкову.

Жінка, що сповнена тепла й добра, яка випромінює любов і яка не підвладна часові, бо ще така, попри свій достойний вік, саме такою постала перед дрогобичанам незрівнянна Ада Роговцева. Й майже три години зустрічі з зіркою нашого кіно та театру промайнули як одна мить. Ті ж хто мав щастя мати насолоду від дійства на коні Дрогобицького театру,  довго пам’ятатимуть цей чудовий вечір.

Жінка, яка на протязі всього життя наповнює серця теплом, берегиня добра й любові. Саме такою ми запам’ятали нашу велику землячку. Час, проведений разом із Адою Миколаївною, пролетів швидко, а відчуття її любові залишається й досі в наших серцях.

Світлини Маші ТЯЖКУН та автора репортажу