Цьогоріч журі, а це виконавці, педагоги, науковці, композитори Володимир Зубицький (Україна – Італія), Микола Давидов (Київ), Іван Єргієв, Володимир Мурза (Одеса), Андрій Сташевський (Полтава), Віктор та Юрій Чумаки, Сергій Максимов, Василь Гамар (Дрогобич), Сергій Карась, Ярослав Олексів (Львів), Михайло Дмитришин (Тернопіль), Дмитро Жаріков (Харків), Микола Сєврюков, Владислав Пліговка,Трофім Антіпов (Білорусь), Маріте Маркевічєне, Едуардас Габніс (Литва, Латвія), Мілош  Стоіменов (Сербія) оцінювало виконавську майстерність музикантів, які прибули з Білорусі, Сербії, Польщі, Литви, Латвії і, звісно, – з усіх куточків України. Змагання проходили у семи номінаціях, які охоплювали як сольне, так і ансамблеве й оркестрове музикування, диференціювали вікову різницю та музичну освіту конкурсантів.

Паралельно із конкурсними прослуховуваннями відбулася Друга міжнародна науково-практична конференція «Музичне мистецтво ХХІ століття – історія, теорія, практика», за матеріалами якої випущено збірник праць. До нього увійшло 39 статей науковців  з України, Литви, Білорусі, Азербайджану, Казахстану, Словаччини, Польщі. Слід зазначати, що до наукової співпраці з нашим університетом виявляють інтерес щораз більша кількість країн-сусідів. Зближення чисто наукових пошуків з музично-виконавським мистецтвом є прикладом поєднання теорії з практикою (в основі виконавства лежить педагогіка, композиторська творчість й саме наука, як узагальнення й формування теорії).

З лекцією «Духовний потенціал творчої особистості» виступив академік, доктор мистецтвознавства, професор Національної музичної академії ім. П. Чайковського Микола Давидов, автор не тільки численної кількості праць з історії народно-інструментального мистецтва в Україні, а й засновник наукової школи, послідовники якої, порівняно за невеликий історичний проміжок часу, вибудували як концепт національної Української школи, так і заклали наріжний камінь нового напрямку мистецтвознавства – виконавського музикознавства. Микола Андрійович, до недавнього часу очільник кафедри народних інструментів столичної музичної академії, бере активну участь в журі конкурсу «Perpetuum mobile» від початку його заснування, допомагає у формуванні його концептуальних напрямків, прокладання і зміцнення зв’язків між регіональними школами та окремими виконавцями.

Для педагогів, які супроводжували своїх вихованців, методичний семінар провів професор Іван Єргієв. Іван Дмитрович, завідувач кафедри народних інструментів Одеської музичної академії, поєднує в одній особі талановитого виконавця (протягом 30 років дав понад тисячу  концертів, записав десятки дисків, заснував новий для України напрямок «академічне баянне камерне мистецтво», він перший серед академічних виконавців поєднує музику, хореографію, театр та візуальне  мистецтво й досягнув звання «народний артист України») та вдумливого науковця-новатора (доктор мистецтвознавства, який розвинув теорію українського модерн-акордеона). Тому його виступ, ілюстрований, як грою на баяні доповідача «на живо», так і відеодемонстрацією, викликав значний інтерес у слухачів.

Відтак, відбулась презентація навчальних посібників: «Власов В. Педагогічний репертуар баяніста. Вип. 2», «Марценюк А. Педагогічний репертуар баяніста (акордеоніста). Вип. 2», «Антоніо Вівальді. Цикл концертів “Чотири пори року” у перекладенні для готово-виборного баяна Сергія Карася»,упорядкованих Андрієм Душний, Богданом Пицем та Валерієм Шафетою.

Грандіозний концерт-відкриття конкурсу всесвітньо відомого композитора і баяніста, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Зубицького буквально потряс слухачів. Крім музики вже відомої, славетний композитор віддав на суд дрогобицької публіки свою нову симфонію «Україна», побудовану на народнопісенних темах, зібраних з усіх куточків України. Їх об’єднання в одній композиції символізує єдність українського народу, так особливо потрібну у часи лихоліття. Першу частину симфонії «Червона калина» виконав симфонічний оркестр (керівник Сергій Фендак) та хор (керівник Богдан Бондзяк) Дрогобицького музичного коледжу ім.В. Барвінського. Трагізм епохи та біль за долю Вітчизни, глибоко втілений у музиці українського композитора, настільки вразили студентів та викладачів музичного коледжу, що складне композиторське письмо було ними подолане інтенсивними репетиціями за короткий час і концертне виконання стало яскраво-зірковим мистецьким явищем для Дрогобиччини. У другому відділі концерту слухачі щедро нагороджували оплесками як самого маестро Зубицького, так і дружину, пані Наталію (фортепіано), та сина Станіслава (флейта), у блискуче віртуозному виконанні яких звучала як музика Володимира Даниловича, так і світові хіти.

Вдалими були й наступні концертні вечори. Переповнений зал педуніверситету не міг вмістити усіх бажаючих насолодитись майстерністю молодих і зрілих інтерпретаторів баянно-акордеонної музики – слухачі стояли, затамувавши подих, і у коридорі. Музики було багато і розмаїтої – від бароко до сучасності. Інтерес до неї підсилювало багатоманіття виконавських шкіл, індивідуальних інтерпретацій. Квартет баяністів ім. М. Різоля – вишукано-академічне виконавство настільки досконале, що вже слухач не звертає увагу на блискучу техніку, продуманість фразування та інші  нюанси – він бачить-чує надзвичайно яскраву картину, що її малює звуковим пензлем Художник-творець, в якому злилися в ці чарівні миттєвості четверо музикантів з Києва. Владислав Пліговка – вихованець білоруської школи (клас професора Миколи Севрюкова) – вразив володінням стилів: від Д. Скарлаті до джазової ритміки у композиціях В. Чернікова. Мілош Стоіменов (Сербія) – поєднанням української (навчався у професора Андрія Сташевського у Луганському університеті) та балканської (вдосконалюється у професора НіколеПековича в університеті м. Ніш, Сербія) баянних шкіл. Віртуозна акордеоністка ЕглєБарткєвічюте (навчалася в Латвії, вдосконалюється у Франції) підкорила присутніх бурхливим артистичним темпераментом, поєднанням академічної вишколеності з глибоким проникненням в образність джазової музики. Дмитро Жаріков (соліст Харківської філармонії) – молода зірка української баянної школи – захопив слухачів легкістю й невимушеністю свого виконавства, якому, водночас, притаманні глибина й своєрідна ліричність.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Серед тих, що ще навчаються, виступив і студент Одеської академії Олексій Мурза (клас професора Володимира Мурзи) і вразив душі присутніх витонченістю інтерпретацій, філософічністю виразу музичної думки. А студент Дрогобицького музичного коледжу Віталій Салій (клас кандидата мистецтвознавства Юрія Чумака) продемонстрував відмінну технічну вишколеність у поєднанні з романтично-молодечим сприйняттям світу.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Зірка Інтернету – учень Черкаської дитячої музичної школи Роман Сапунцов (клас Надії Качор) – зірвав бурю овацій не тільки досконалим володінням інструментом (в 13 років!), але й якоюсь недитячою глибиною своїх інтерпретацій, вродженим артистизмом й інтелґентністю.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Аплодували слухачі і народному оркестру Інституту музичного мистецтво Франкового ВИШу, у виконанні якого звучали композиції молодого викладача Романа Стахнова, багаторазового переможця попередніх конкурсів «Perpetuum mobile» у різних номінаціях і зокрема – автор-виконавець.

Завершився конкурс третього травня нагородженням переможців та концертом лауреатів, який ще раз засвідчив як авторитетність журі, так і таланти нового покоління музикантів. А сам конкурс став яскравим мистецьким явищем як для Львівщини, так і загалом України й близького зарубіжжя.

Низький уклін ректорату університету, дирекції Інституту музичного мистецтва Франкового ВНЗ та дирекції Дрогобицького музичного коледжу імені Василя Барвінського за сприяння у підготовці та допомогу у проведенні конкурсу. Особлива вдячність мобільній команді оргкомітету у складі старших викладачів Валерія Шафети та Андрія Боженського, викладача Романа Стахнова, концертмейстера ЮріяДякунчака, також всім тим хто присвятив свій час ювілейному«Perpetuum mobile».

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Андрій ДУШНИЙ,

кандидат педагогічних наук, доцент ДДПУ імені Франка

Богдан ПИЦ,

доцент ДДПУ імені Франка