Та ось уже два роки минуло, як залишив нас і світ цей незабутній Альфред Бенович Шраєр, який так багато зробив  передовсім для рідного міста, й котре лише по смерти збагнуло це й визнало почесним громадянином своїм…

Народжений восьмого травня 1922 року у Дрогобичі   у Вічність відійшов благословенної пам’яті Альфред Бенович 25 квітня 2016 року у польській столиці.

Звідти тіло померлого маестро перевезли до рідного краю, й першого травня два роки тому маестро Шраєра поховали на цвинтарі на вулиці 22 Січня.

Він справді був дивовижним, умів об’єднувати людей, був по-справжньому екуменічним й всім, що робив, засвідчував:  справжня культура кордонів немає, що вельми багата й глибока культурна, зокрема музична спадщина Центрально-Східної Європи  та нашого Пограниччя належить усім.

Тому співав він у різних країнах й зовсім різних залах, а також в синагогах, костьолах, церквах, бо й справді належав світові…

Два роки, а немов би ось щойно слухали ми його виступ зі своїм ансамблем.

Сумно, невимовно гірко…

Та  все ж Альфред Бенович – з нами, він – у пам’яти та серцях усіх, хто його знав і мав честь спілкуватися з ним, доторкнутися завдяки йому до історії славного урочого міста на ймення Дрогобич.

Пам’ятають про нього й друзі-музиканти, з котрими разом виступав, дарував радість слухачам і робив їх мудрішими, допомагав долати стереотипи у взаєминах між різними народами та конфесіями й позбуватися упереджень та забобонів ксенофобських.

Два тижні тому у Львові в рамках «Клезфесту» ансамбль імені Альфреда Шраєра дав концерт, присвячений його пам’яти. Й збіглися дві дати – два роки, як пішов у Засвіти й 95 років із дня народження в Дрогобичі…

А вчора на спомин й на вшанування пам’яті почесного громадянина Дрогобича, кавалера  Золотої медалі у галузі культури «Gloria Artis» і «Офіцерського  хреста» за заслуги для Речі Посполитої незабутнього Альфреда Шраєра відбувся концерт у Дрогобицькому костьолі святого Бартломея.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Перед початком виступу ансамблю імені славного маестро (акордеоніст Тадей Серватка, піаніст Лев Лобанов, вокаліста Яна Лензьон, скрипалька Леся Блищак, акордеоніст Андрій Шабля) слово про незабутнього музиканта-дрогобичанина мовив отець Мирослав Лех, настоятель храму. Зокрема він нагадав слова видатного поета-священика Яна Твардовського:

Śpieszmy się kochać  ludzi

Bo zbyt szybko odchodzą

Zostają po nich buty

I telefon głuchy

(Спішімо любити люди так швидко відходять
лишаться по них черевики глуха телефонна рурка
тільки щось неважливе тягнеться наче корова
найважливіше так поспішає що робиться раптом
потім тиша нормальна нестерпною зовсім
мов чистота що зродилася з розпачу просто
коли згадуємо когось залишившись без нього

Переклад Максима Стріхи )

Відтак лунали мелодії та пісні гебрейською, польською, українською мовою – й ті, які виконував сам благословенної пам’яті маестро, і ті, які любив (знаменитий міжвоєнної  доби шляґер «Ребека» Анджея Власта та Зиґмунта Бялостоцкого, славнозвісна українська “Гуцулка Ксеня”). Виконала Яна Лензьон і леґендарний шедевр «Ostatnia niedziela” Єжи Петерсбурського та Зенона Фрідвальда.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Оваціями слухачі зустріли попурі єврейських та польських популярних мелодій.

Година концерту промайнула як одна мить, й усі, хто був того дня в костьолі ще раз пересвідчилися: ті, кого справді любимо й пам’ятаємо – не йдуть, вони поруч, вони в наших серцях та душах.

Сам же концерт пам’яті Альфреда Беновича Шраєра відбувся завдяки Центру вчителів польської мови (керівник Адам Хлопек) та сприянню доброчинної фундації «Chrońmy dziedzictwo» («Бережімо спадщину»).

Світлини автора репортажу

Rebeka

Ujrzałam cię po raz pierwszy w życiu
I serce me w ukryciu
Cicho szepnęło: to jest on!
Nie wiem dlaczego, wszak byłeś obcy,
Są w mieście inni chłopcy.
Ciebie pamiętam z tamtych stron.
Kupiłeś “Ergo” i w mym sklepiku,
Zawsze tak pełnym krzyku
Wszystko ucichło – nawet ja!
Mówiąc “adieu”, ty się śmiałeś do mnie,
Ach, jak mi żal ogromnie,
Że cię nie znałam tego dnia…

O mój wymarzony,
O mój wytęskniony,
Nie wiesz przecież o tym ty,
Że w małym miasteczku za tobą ktoś
Wypłakał z oczu łzy…
Że jedna Rebeka
W zamyśleniu czeka,
Aż przyjedziesz po nią sam
I zabierzesz ją jako żonę swą
Hen, do pałacu bram…
Ten gwałt, ten blask, ten cud,
Ja sobie wyobrażam, Boże Ty mój!
Na rynku cały tłum,
A na mnie błyszczy biały weselny strój!…
O mój wymarzony,
O mój wytęskniony,
Czy ktoś kochał cię jak ja?
Lecz ja jestem biedna i to mój sen,
Co całe życie trwa…

Pamiętam dzień, było popołudnie,
Szłam umyć się pod studnię…
Tyś samochodem przybył wraz,
Przy tobie siedziała ona,
Żona czy narzeczona,
Jakby przez mgłę widziałam was…
Coś zakręciło się w mojej głowie…
Mam takie słabe zdrowie…
W sercu ścisnęło coś na dnie,
Padłam na bruk, tobie wprost pod nogi,
Cucąc mnie, pełen trwogi,
“Co pani jest?” – spytałeś mnie…

O mój wymarzony,
O mój wytęskniony,
Nie wiesz przecież o tym ty,
Że w małym miasteczku za tobą ktoś
Wypłakał z oczu łzy…
Że jedna Rebeka
W zamyśleniu czeka,
Aż przyjedziesz po nią sam
I zabierzesz ją jako żonę swą
Hen, do pałacu bram…
Ten gwałt, ten blask, ten cud,
Ja sobie wyobrażam, Boże Ty mój!
Na rynku cały tłum,
A na mnie błyszczy biały weselny strój!…
O mój wymarzony,
O mój wytęskniony,
Czy ktoś kochał cię jak ja?
Lecz ja jestem biedna i to mój sen,
Co całe życie trwa…

Andrzej Włast 

Zygmunt Białostoski

To ostatnia nedziela

Teraz nie pora szukać wymówek
fakt, że skończyło się,
dziś przyszedł drugi , bogatszy i lepszy ode mnie
i wraz z Tobą skradł szczęście me.
Jedną mam prośbę, może ostatnią
pierwszą od wielu lat,
daj mi tę jedną niedzielę,
ostatnia niedzielę,
a potem niech wali się świat.

To ostatnia niedziela
dzisiaj się rozstaniemy,
dzisiaj się rozejdziemy
na wieczny czas.
To ostatnia niedziela,
więc nie żałuj jej dla mnie,
spojrzyj czule dziś na mnie
ostatni raz.

Będziesz jeszcze dość tych niedziel miała,
a co ze mną będzie – któż to wie…

To ostatnia niedziela,
moje sny wymarzone,
szczęście tak upragnione
skończyło się.

Pytasz co zrobię i dokąd pójdę,
dokąd mam iść, ja wiem…
dziś dla mnie jedno jest wyjście,
ja nie znam innego,
tym wyjściem jest, no, mniejsza z tem.
Jedno jest ważne – masz być szczęśliwa
o mnie już nie troszcz się,
lecz zanim wszystko się skończy,
nim los nas rozłączy,
tę jedną niedzielę daj mi.

To ostatnia niedziela
dzisiaj się rozstaniemy,
dzisiaj się rozejdziemy
na wieczny czas.
To ostatnia niedziela,
więc nie żałuj jej dla mnie,
spojrzyj czule dziś na mnie
ostatni raz.

Będziesz jeszcze dość tych niedziel miała,
a co ze mną będzie – któż to wie…

To ostatnia niedziela,
moje sny wymarzone,
szczęście tak upragnione
skończyło się.

То остання неділя

переклад пісні “To ostatnia niedziela”

Марно шукати собі поради,

Дійсно, скінчилось все,

Бо прийшов другий, багатший

І ліпший від мене,

Й з тобою вкрав щастя моє!

Маю прохання, може, останнє,

Перше за стільки літ:

Дай мені одну неділю,

Останню неділю,

А потім хай валиться світ!

 

Приспів:

То остання неділя,

Тепер ми розстанемось,

Тепер ми розійдемось

На вічний час…

То остання неділя,

Подаруй мені, мила,

Ніжний погляд, пестливий,

Останній раз!

 

Матимеш ще тих неділь чимало,

Що зі мною буде, хто ж то зна?

То остання неділя,

Мої сни, мої мрії,

Моє щастя єдине

Скінчилося!

Що маю робить і куди піду?

Не знаю… Не питай!

Для мене є один вихід,

І іншого нема,

Той вихід… але ж, це після.

Одне важливо – будеш щаслива,

Про мене не гадай.

Ще перед тим, як полинеш,

Як мене покинеш,

Мені одну неділю дай!

Композитор Єжи Петерсбурський,

Текст Зенона Фрідвальда

Джерело перекладу

Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла, –
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:

Приспів:
– Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав:

Приспів

Ярослав Барнич