Ці слова з книги «Євреї та українці. Тисячоліття співіснування» професора історії та політичних наук університету в Торонті, керівника катедри українознавчих студій Джона Яремка Павла Роберта Маґочія (Paul Robert Magocsi) та професора Центру єврейських студій Кравн Фемілі (Crown Family) у Північно-Західному університеті Сполучених Штатів Америки Йоханана Петровського-Штерна стали лейтмотивом презентації, яку нещодавно на історичному факультеті ДДПУ імені Франка організувала  канадійська громадська організація «Українсько-єврейська зустріч» («Ukrainian Jewish Encounter”, UJE).

Студентам, викладачам-науковцям, громадським активістам і представникам місцевої єврейської громади було представлено три видання, що нещодавно побачили світ завдяки сприянню та за підтримки названої НГО: «Євреї та українці. Тисячоліття співіснування» (Ужгород, Видавництво Валерія Падяка), «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Альбом каталог мультимедійної виставки до 75-річчя трагедії, Київ. Laurus, 2017, упорядник Віталій Нахманович) та «Бабин Яр. Історія та пам’ять» («Дух і Літера», 2016, за редакцією Владислава Гриневича та Павла Роберта Маґочія).

Вступник коротким словом зустріч розпочав декан історичного факультету Леонід Тимошенко.

Відтак професор Пол Роберт Маґочій, історик і етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, викладач міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки НаУКМА Віталій Нахманович та менеджер з комунікацій «Українсько-єврейської зустрічі Наталія Федущак детально говорили й про самі видання, й про українсько-єврейські взаємини в попередні епохи й сьогодні. Про Бабин Яр, як символ найбільшої гуманітарної трагедії ХХ століття, про пам’ять і необхідність порозуміння та подолання стереотипів.

Власне й представлені видання, й сама презентація – перший крок якщо не до повного зняття глибоко вкорінених стереотипів, але до відкриття правди українцям про євреїв, а євреям про  українців, що особливо є важливим і необхідним сьогодні, коли періодично знову стикаємося з проявами ксенофобії, зокрема – юдофобії…

Про Бабин Яр, знану у всьому світі місцину під Києвом, що стала спільною могилою тисяч і тисяч київських євреїв, Віталій Нахманович сказав: Насправді по всій Україні є чимало подібних місць. І десятки тисяч євреїв знищували не лише тут. Але Бабин Яр став визначним символом, бо розташований у Києві. Звісно, те, що відбувається в столиці, набуває значного розголосу. Тим більше, що й у радянські часи саме у Бабиному Яру проходили гучні несанкціоновані акції з вшанування пам’яті загиблих.

А так це була стандартна (у них взагалі все було стандартизоване, навіть вбивства) нацистська процедура знищення євреїв. Оголошення, збір, демонстративне проведення колон людей через населений пункт… Це дійство, на мою думку, було одним з елементів світоглядної війни із «жидобільшовизмом», яку оголосив Гітлер. Адже у такий спосіб нацисти вирішували ще й питання залякування решти населення — усім ставало зрозуміло, що меж терору немає і будь-хто може стати жертвою.»

Підсумком виступу гостей на презентації стали слова Павла Маґочія: «Аби досягти порозуміння, кожен нарід має пізнавати й пізнати інший як особливу історичну реальність і як свого ближнього  – носія особливої культури, сукупності релігійних уявлень, мови та суспільних цінностей».

Відтак професор Леонід Тимошенко говорив про міжнаціональні взаємини на Дрогобиччині в міжвоєнну добу. Історик підкреслив, що в нашому «найдивнішому», за словами Мар’яна Гемара місті Галичини, фактично до приходу перших совітів» не було серйозних конфліктів на етнічному ґрунті: й українці, і євреї, і поляки співіснували доволі спокійно… Та потім була навала радянська, згодом – криваві дні нацистської окупації, одним з символів якої став Броницький ліс (кожна місцина в Україні має свій власний, більший чи менший за засягом, Бабин Яр).

На завершення гості відповіли на запитання присутніх і передали науковцям, студентам, представникам громадськості презентовані безцінні, без будь-якої пересади унікальні видання.

Відтак представники UJE відвідали Борислав.

Днем довше перебував в Дрогобичі Павло Роберт Маґочій, для якого це перші відвідини старовинного міста. Для нього професор Леонід Тимошенко, доктор Наталія Борис (Женевський університет) та автор цих рядків організували прОходи «перехресними стежками» «особливої провінції».

Професор залишився задоволений мандрівкою і пообіцяв невдовзі знову завітати до Дрогобича – цього разу вже з презентацію своїх останніх монографій.

Довідка:

Канадійська громадська організація “Українсько-єврейська зустріч” (The Ukrainian Jewish Encounter, http://www.ukrainianjewishencounter.org/) – багатонаціональна ініціатива, що постала 2008 року в якості спільного проекту за участі українців, перейнятих збереженням юдейської та християнської спадщини, мешканців України, Ізраїлю та країн поселення, вчених, громадських діячів, митців і широкої громадськості задля зміцнення й поглиблення відносин між двома народами.

Спільнота «Українсько-єврейської зустрічі», заснована в Північній Америці, Європі та Ізраїлі, надає різноманітні глобальні перспективи зі складних та спірних питань, які повідомляють про нашу роботу.

До складу Ради директорів «Українсько-єврейської зустрічі» (англ. The UJE Board of Directors) входить колектив із семи членів, які привносять вражаючий спектр знань та досвіду, контролюючи нашу місію, стратегію та дії. Двадцять чотири члени Консультативної ради (англ. Advisory Board) надають цінні рекомендації у сферах вищої освіти, бізнесу, права, влади, мистецтва та релігії. Сімнадцять науковців Академічна рада (англ. Academic Council) є провідними експертами у відповідних галузях, що висловлюють різноманітні точки зору.

Поглибити розуміння широти, складності та розмаїття українсько-єврейських стосунків протягом століть, з поглядом у перспективу. Якщо конкретніше, то допомогти обом народам:

  • зрозуміти історичний досвід і наративи один одного;
  • розібратися з укоріненими стереотипами;
  • зміцнити взаємне усвідомлення факту довгих періодів мирного співіснування, співпраці та міжкультурної взаємодії;
  • поглибити знання і розуміння кризових періодів, зокрема, Катастрофи, а також руйнівних наслідків панування тоталітарного комунізму, особливо Голодомору та Великого терору;
  • вчинити необхідні дії для вшанування жертв нацизму та радянського панування;
  • зробити внесок у зміцнення національних ідентичностей на основі кращого українсько-єврейського порозуміння та взаємної поваги.

Світлини автора