Так майже іноді  багато хто з нас мислить: житимемо вічно: важко повірити, що хтось, хто поруч, хто близький, з ким так завше було так добре Й раптом – немає…

Нема вже з нами Анджея Антоні Відельського.

Людини, Особистості, котра вражала своєю життєлюбністю, своїм, хіба йому  притаманним, гумором.

А ще наш – і краян своїх, і люблінян, і дрогобичан, – благословенної пам’яті Анджей був Мистцем, Художником.  Справжнім у всьому.

Світлим, сповненим добра й обернутим   до людей і, власне, до Світла…

Тому був Angelus – не просто нагорода, а Анджея втілення й розуміння, як поєднати нас тут і  й Всесвіт Там..

І це саме те, що не дозволяє ані повірити, ані збагнути…

Твій, Анджею, прозорий, невагомий, з повітря та світла, простір, Ти сам, з Твоїм усміхом і доброзичливістю, Твоє розуміння Міста, як Простору, яке всіх єднало  і  з’єднало.

Твоя Таблиця пам’яткова для Бруна, прОходи наші непарадним Дрогобичем, наші – на жаль, не так часті,  – розмови в Любліні, наше спілкування  в «Мандраґорі» не так давно – це все вже назавше – зі мною, з усіма друзями дрогобицькими,  усіма тими, хто разом з нами не вірить, що Ти вже й до нас, й до  Тбілісі не приїдеш, що всі ми мусимо мовити: «Друже, прощавай…”  Світ ще меншим став та й Світла Твого йому бракуватиме..

Анджею, вічна й Благословенна пам’ять!

Wiązanka pogrzebowa Spoczywaj w pokoju