Казімєж Вєжинський (1894 — 1969) ніколи не забував про місто свого народження — Дрогобич і, мріючи повернутися, увічнив його у вірші “Rzuciłbym wszystko”. Він народився у сім’ї залізничника, а кілька джерел пишуть про те, що з’явився на світ Казимир дуже символічно для свого батька — просто на вокзалі. Під час Першої світової війни Вежинський потрапив у російський полон, а коли взимку 1918 року йому вдалося втекти звідти, певний час переховувався в Києві. Повернувшись до Варшави, разом з Ярославом Івашкевичем брав участь в організіції літературної групи “Скамандр”. А під час польсько-більшовицької війни 1919 — 1921 років редагував тижневики “Ukraińskie Słowo” i “Dziennik Kijowski”.

В Польщі 2017 рік — рік Болєслава Лєсьмяна (1877 —1937). Народжений у Варшаві, дитинство та юність він провів у Києві. Як і Івашкевич, закінчив юридичний факультет Імператорського університету Святого Володимира. Існують вірші Лесьмяна російською мовою в символістському дусі, опубліковані в 1906 і 1907 роках в “Золотому руні” та “Вєсах”. Віршів було 17, і, за одною з леґенд, схилив Лесьмяна до написання творів російською Костянтин Бальмонт, запропонувавши польському поетові, чия родина мешкала в Парижі досить скрутно, публікацію по карбованцю за вірш. В польській поезії немає рівних Лесьмянові в еротичній ліриці. Та за словами поета, образи саме тієї природи, яку він спостерігав, перебуваючи в Києві, лягли в основу його “лісових” віршів.

Казімєж Вєжинські

Я покинув би все

Я покинув би все для втечі

До містечка, де народився.

Купував би солодке малечі

І в полях, в полях загубився.

 

Прямував би між верб і річки,

Де рукою сягаєш денця,

Нешкідливому для зустрічних

Волоцюзі далеко йдеться.

 

На імлистім шляху вечоровім,

Де здається – дійшов до краю,

Я б радів, що не знаю нікого

Тут, і жоден мене не знає.

 

А зимою, в теплі кімнати,

Як дерева вберуться в іній,

Я би слухав, самотній, радо

З димаря вітру тоскне квиління.

 

І за прихисток вдячний був долі,

Недоторканий в жодну хвилину:

Йде життя без подій, поволі,

Промине – і не зрадить плину.

 

Kazimierz Wierzyński

Rzuciłbym wszystko

 

Rzuciłbym wszystko i wrócił

Do miasteczka, gdziem się urodził,

Kupowałbym dzieciom ciasteczka

I w pola, w pola bym chodził.

 

Szedłbym wśród wierzb nad rzeką,

Gdzie dna się ręką dosięga,

Nieszkodliwy i za czymś daleko

Błądzący włóczęga.

 

Wieczorem, nad jakąś zamgloną drogą,

Gdy się właściwie już dróg nie rozezna,

Myślałbym: dobrze, że nie znam tutaj nikogo

I dobrze, że mnie też nikt nie zna.

 

A zimą, w ciepłym pokoju, gdy spłynie

Na drzewa śniegu puszysta warstwa,

Byłbym ostatni, co słucha w kominie

Cierpliwie wiatru nudziarstwa.

 

I jeszcze raz bym pokochał ukrycie,

To, czego nie tknie się ręka niczyja:

Te dni bez zdarzeń, całe to życie,

W którym nie żyje się, lecz przemija.

Болєслав Лєсьмян

Небагато є знаків у бідного тіла,

Щоб означить, що сталось, що його змінило…

Сталось так, як повинно! Інакше не буде!

Все дивлюся й дивлюся, неначе у нурти,

Довго слухаю, може, у тиші хто стука?..

Не тому, що для зору та слуху – спонука.

Не тому бліднуть губи, що час помирати,

Білий біль – від того, що кохався багато.

Не тому в них блукає усмішка зникома,

Щоб всміхалися… все це усмішці відомо.

А тебе пригадаю – навколо світ гасне,

Бо очам так потрібно – їм хочеться, власне!

А заламую руки – не від безнадії,

Та інакше не можу – інакше не вмію.

Bolesław Leśmian

Jak niewiele ma znaków to ubogie ciało,

Gdy chce o sobie samym dać znać, co się stało…

Stało się, bo się stało! Już się nie odstanie!

Patrzę ciągle i patrzę, jak gdyby w otchłanie,

I ciągle nasłuchuję, czy kto puka w ciszę?…

Nie dlatego, że widzę, nie przeto, że słyszę.

I usta moje bledną, a to ten ból biały

Nie dlatego, że zmarły, lecz bardzo kochały,

I uśmiech nie dlatego trwa na nich przelotem,

Żeby się uśmiechały… sam uśmiech wie o tym.

A gdy ciebie wspominam – świat mi cały gaśnie,

Bo tak oczom potrzeba – tak chce się im właśnie!

A dłonie załamując, wiem, że nie z rozpaczy,

Lecz nie mogę inaczej – nie mogę inaczej.

Переклади Наталії БЕЛЬЧЕНКО