Півтисячі кілометрів – не проблема, коли їдеш за новими враженнями та знаннями.

Майже тиждень, від 16 до 21 жовтня, шестикласники Дрогобицької спеціалізованої школи № 2 (давно би вартувало надати учельні ім’я її багатолітньої директорки, світлої пам’яти Корнелії Мельникевич) перебували в Битомі. В  Польщі українські діти перебували в супроводі двох учительок – заступника директора Дарії Живчин та педагога-організатора Наталії  Романів. Також у сілезькій частині задуму взяли участь і двоє авторів репортажу – журналісти інтернет-видання «Майдан» та ґазети «Медіа Дрогобиччина», інформаційних партнерів проекту.

Подорож розпочалася на подвір’ї школи, де зібралися й педагоги, й батьки, щоби провести делегацію у неблизьку путь до Верхньої Сілезії. Відтак – дорога автобусом до кордону в Шегінях Мостиського району. Опісля – піший перехід через українсько-польський кордон, де чекав подорожних інший бус. Все минуло швидко, адже було ще рано, близько п’ятої ранку за середньоєвропейським часом, і перемитники, що сновигають надто часто там туди-сюди, ще не прокинулись. Для багатьох несподіваним виявилося те, що серед учнів один з хлопців має канадійський паспорт, позаяк довго з батьками жив у тій країні…

І ось уже Польща, чиє краєвиди не лише нагадують українські, але декому зі школярів нагадали й Німеччину, де вже теж встигли побувати…

Розмови, припущення що і як буде в незнаному досі реґіоні (більшість вже відвідувала Польщу, навіть Нижньосілезькі Вроцлав та Ліґницю), невелика перерва на спеціальній стоянці для сніданку – і непомітно минули майже 500 кілометрів.

Зустрів Битом колись, за німців називаний Бейтен (Beuthen) дещо похмурою погодою, але поки їхали до місця, де мали мешкати, дрогобичани змогли оцінити цікаву й відмінну від дрогобицької архітектуру, забудову переважно «німецького типу».

Варто одразу зазначити, що всі міста, а до цієї метрополії чи то агломерації входять 14 міст, вирізняє і краса будівель і зелень повсюдно…

Й майже одразу по приїзді виринуло сонечко, потепліло до понад 20 градусів, тож погода сприяла спільному навчанню.

Спершу – заняття інтеґраційні та мистецькі, опісля – спацери містом

В Битомі дрогобичан уже чекали – учні та педагоги основної школи № 5 імені Полі Мацєйовської, які радо беруть участь у спільному освітньому проекті: справді освіта здатна об’єднувати. Власне повна назва цього задуму звучить так:   «Родина Полонійна. Співпраця шкіл, що  функціонують в системі освіти інших держав, а також громадських організацій за кордоном, які здійснюють навчання польської мови, історії, географії, культури Польщі та інших предметів, що вивчаються польською мовою, зі школами в Польщі». Варто тут нагадати, що саме Дрогобицька СОШ № 2 була першою із шкіл в місті, де було запроваджено, окрім німецькою (вона є спеціалізації цієї учельні) та англійської, викладання мови Норвіда та Шульца…

По сніданку розпочалися заняття, які провели Катажина Валуда, Моніка Вольф, Каміла Моніка і Йоланта Фейдаш – всі вельми талановиті,  креативні, які вміють зацікавити дітей, заохотити їх до спільної творчості. Діти, що взяли участь у цих майстер-класах малювали, а також – для дрогобичан це було незвично – створювали картини на воді.

Друга ж половина першого дня була присвячено короткій екскурсії містом (це було тільки перше знайомство з Битомом, адже пізнавали його дрогобицькі гості впродовж усіх днів перебування в Сілезії).

Варто сказати, що сьогодні, до певної міри, є Битом містом контрастів. З одного боку – дуже гарний і доглянутий центр, зачиненням  іншого – чимало занедбаних і покинутих будинків. Зменшується останнім часом і кількість населення (з недавніх 250 тисяч нині мешкає близько 130), адже із зачиненням копалень та інших підприємств, виникла проблема з роботою, безробіття тут високе, багато мешканців міста отримують різного роду соціальну допомогу.

Та все ж місто живе не про сто о очікуванні змін, вони поволі відбуваються, нерідко – за допомоги Європейського Союзу. Коштом якого виріс новий і гарний міський парк…

Цікавою першого дня була екскурсія до німецького протиповітряного сховища в околиці Битом Міховіцах. Діти немов перенеслися в події 1945 року, коли в цьому схроні переховувалися від червоної армії, котра наступала. То були перші кроки німецькою територією. Експозиція цікава, з широким використанням мультімедій (опікується схроном і організувало відвідини Товариство охорони фортифікаційних пам’яток „Pro Fortalicum”). Та от дещо зміщено акценти, що гостей дещо здивувало: так виглядало, що «Іван та Микола», про яких йшлося у розповіді про ті трагічні події – окупанти, а «бідні» нацисти мусіли оборонятися…

Майже як студенти – на лекціях в університеті в Сосновці

Наступні третій і четвертій дні учасники інтеграційного польсько-українського освітнього проекту провели в Домбровському Басейні, в місті Сосновєц. Колись то був кордон Малопольщі з Верхньою Сілезією, і Сосновєц  входив до складу Російської імперії. Цей реґіон власне – цікавий тим, що тутешні міста належали різним державам.

Сьогодні Сосновєц, місто площею понад 96 кілометрів квадратних,що налічує нині понад 206 тисяч мешканців, вже теж не є вугільним центром. Сьогодні це осередок сучасної логістики і гай теку. Окрім інших відомих фірм, мають тут представництва, наприклад американські «Амазон»  та «IBM».

Та передовсім відомий Сосновєц своїм надсучасною Вищою  школою «Гуманітас («Humanitas»), яка й приймала українських та польських дітей, учасників «Родини полонійної».

На початку ректор учельні, доктор габілітований Міхал Качмарек і заступник декана гуманітарного факультету з міжнародної співпраці Майя  Чиж-Дудек ознайомили школярів із навчальним закладом, із правилами вступу, розповіли про навчання в Сосновці студентів з України.

Також прослухали учасники «Родини полонійної» цікаву й змістовну лекцію ректор «Гуманітасу Міхала Качмарека на тему «Мода чи необхідність».

Відтак гості побували в центрі промоції міста, ознайомилися з його давньою та сучасною архітектурою, а поєднання старого й нового у Сосновці, котрий виглядає як молоде місто, справді вражає. До речі, місто – вітцівщина славетного тенора Яна Кепури  (1902, Сосновєц – 1966, Нью-Йорк), який був пов’язаний також і з Трускавцем, де мав віллу.

Опісля учасники проекту мали незвичну зустріч з життям та творчістю славетної поекти-нобеліатки, палкої шанувальниці боксу, майстрині витинанок-колажів, колекціонерки запальничок Віслави Шимборської.

Зі світом дивовижної поетки, «що з іронічною точністю зображує історичні та біологічні явища в контексті реальності людства» захоплюючу, живу лекцію читала доктор Маґдалена Бочковська.

Лунали також і вірші мисткині польського слова різних жанрів і форм, зокрема й короткі лімерики, котрі так любила Віслава Шимборська.

Після прослуханого Дарія Живчин, що є викладачем світової літератури, «багато нового взнала про Шимборську, й тепер просто мушу перечитати її твори і в оригіналі, й у перекладах українською. Загалом тішуся, що разом з учнями потрапила сюди. Університет і рівень викладацького складу вражаю. Хочу вірити, що небавом з наших учнів також навчатиметься в Сосновці, такому приязному до українців».

Після смачного обіду (щоправда, довелося постояти у черзі) в сучасно об лаштованій затишній їдальні вишу задоволені школярі повернулися до Битома, щоби приготуватися до наступного дня програми.

Й наступного дня на нас знову чекав «Гуманітас». Маґістр Артур Костів розповідав про журналістику он-лайн, про її відмінність від традиційної, а також про те, що основних засад журналістики нові її форму ані скасовують, ані заперечують. Лектор не просто робив доповідь, а й активного долучав до розмови до дискусії своїх слухачів, які – і польські, й українські були навдивовижу активні, й було приємно бачити, що діти, зокрема й дрогобичани непогано обізнані з тим, що таке медія, які існують жанри в газетярстві і в журналістиці мережевій. Важко виокремити когось із дітей окремо, та все ж варто згадати Леру з СОШ № 2, переселенку з Донецька, що добре інтегрувалася в дрогобицьке середовище і яка надто активною була на всіх заняттях.
Останньою була, не менш цікава лекція про креативність, дотична до соціальної психології, прочитана маґістром Кшиштофом Коженєцкім,  керівником відділу промоції і реклами Вищої Школи «Гуманітас».

Ну а на завершення днів, з користю для всіх проведених у Сосновці, гості з Дрогобича відвідали Катовіце. Не лише з метою відвідати тамтешні крамниці (треба ж і презенти привезти додому), але й для знайомства з центром Верхньої Сілезії, найбільшим містом реґіону (майже 330 тисяч мешканців), яке з колишнього центру вугільного басейну перетворилося нині на потужний центр бізнесу, логістики та туризму.

Тут вражають найбільший у Польщі Сілезькій парк, який за площею переважає навіть Централ Парк у Нью-Йорку , стара копальня «Ґвідо», котра нині є пам’ятковим об’єктом, околиці міста Нікішовєц та Ґішовєц, дільниці, збудовані колись для працівників копалень, величний Палац Конґресів, який будували впродовж не одного десятиліття і тепер став однією окрас сьогоденного Катовіце, канал з пальмами не березі в місті, видовищно-спортивний комплекс «Spodek» з глядацькою залою на 11 з половиною тисяч місць… Словом чимало є атракцій них об’єктів у Сілезії для подорожніх…

А ще були в рамках першої частини проекту відвідини Центру промоції Битома (ми щиро вдячні за детальне знайомство з Битомом його пам’ятками Маґдалену Босек, яка не просто знає свою малу вітчизну, а справді закохана у нього), майстер класи у Сілезькому національному музеї (дітям навіть пощастило приміряти на себе строї колишніх мешканців краю), працювали діти спільно в Битомському центрі культури, в Класі творчої активності. Наслідком цього стане спільно зроблений фільм про дрогобицьку та битомську дійсність…

Незабутні спогади залишилися в школярів і від відвідин ставровинного пам’яткового депо паротягів  у Битомі.

Вечері, напередодні від’їзду дрогобичан, всі учасники проекту зібралися в цукерні “У Міхала”. Були льоди, сік, для старших – кава й кожен з дітей отримав грамоту й гарні презенти на згадку про перебування в гостинному Битомі.

Справді насиченими були дні, та все ж завжди настає закінчення. Та цього разу – лише одного з етапів проекту. Тож прощалися діти, котрі встигли вже зблизитися, по-справжньому заприязнитися, не надовго: вже сьомого жовтня учасники проекту  – й молодші, й старші – зустрінуться в Дрогобичі, під час другого модулю майстер-класів молодих журналістів в рамках проекту «Родина полонійна». Дрогобицькі друзі-партнери знайомитимуть поляків з Дрогобичем, Трускавцем, Львовом (а з цим місто пов’язана історія однієї з трьох авторок цього репортажу), з чарівністю тамтешнього краю.

Марта БІНЯС,

директор Битомської основної школи № 5 імені Полі Мацєйовської,

Леонід ҐОЛЬБЕРГ, спеціальний кореспондент інтернет-видання «Майдан»

Андрій ЮРКЕВИЧ, спеціальний кореспондент ґазети «Медіа Дрогобиччина».

Фото Леонід Ґольберґа, Маґдалени Вольф і з архівів Битомської школи № 5 та Сілезького національного музею в Битомі.

Світлини

Світлини

Світлини