«Шановний пане Президенте, пане Прем’єр-міністре, шановні колеги – працівники місцевого самоврядування, шановні пані та панове!
Передовсім дякую за можливість бути почутим.
Безумовно, у нас прийнята стратегія розвитку Львівщини до 2020 року. Але свій виступ я би хотів присвятити питанню: чому наша область вважається успішною. А ще питанню перспективи, без якої неможливо буде говорити, власне про розвиток.
Цим коротким словом хотів би описати те, що є найбільшою запорукою успіху Львівщини сьогодні. У питаннях економіки краю, збільшення власних можливостей ми є союзниками. Всередині обласної ради і в стосунках з головою обласної адміністрації. Хоча, у складеній переважно з опозиційних сил, на основі виборчої системи зміненої за два місяці до місцевих виборів, у нас є домовленість із господарських питань. Окрім цієї внутрішньої єдності, є добрі стосунки з корпусом народних депутатів, обраних від реґіону. І тими членами Уряду, які не цураються, що вони зі Львівщини.  На виході така єдність дає сприятливий бізнес-клімат, бюджетні вливання  і можливість вирішувати складі управлінські питання.

Тепер два питання перспективи.
По-перше.
У керівного складу Львівщини тверде розуміння необхідності наближати день перемоги у російсько-українській війні. Від особистого внеску в соціальну роботу, постійні зустрічі з середовищами АТОвців, до постійної програми допомоги усім військовим частинами, які, так би мовити, родом зі Львівщини. До того ж, це не тільки в частині, власне підтримки з обласного бюджету армійських і правоохоронних з’єднань, хоча цей ресурс сьогодні впевнено подолав позначку у 20 мільйонів  гривень на цей рік.
Від того, як сьогодні працює цивільна українська влада, залежить не тільки наскільки успішною і боєздатною є українська армія. Як волонтер, котрий побував на українському сході більше двох десятків разів, хочу сказати з впевненістю – українська армія змінилася до невпізнанності і прогресує , що будь-які порівняння з 2014 роком не витримують жодної критики. Тому пріоритетним завдання для,  власне цивільної влади, вважаю роботу на подолання стереотипів. Тих, що нав’язані радянською, а пізніше російською пропаґандою. Що виховували зневагу і ненависть мешканців одних реґіонів країни до інших. Вічний оцей поділ на бандер, а тепер “вату” і “сєпарів”. Сьогодні втретє 50 львівських вчителів вчать луганських дітей, а педагоги з Луганщини навчають два тижні перед канікулами наших діток. Культурні обміни вже давно не новина. Зараз запускаємо конкурс, у якому небайдужий колектив зі школи, приміром Попасної, може реалізовувати спільний проект зі школою з Червонограда. Обмінюємося і управлінськими методиками. Нормою є візити до нас сільських і районних делегацій місцевого самоврядування.  Наступними, приміром до Львівщини, на три дні має приїхати автобус з рятувальниками: три дні в нас і три дні відтак у Польщі. Все це має бути системою, яка в результаті обов’язково зшиє, а тоді і змінить частини єдиної країни. Тішуся за повне розуміння саме такого спільного шляху до перемоги в особі Юрія Гарбуза. І дуже б хотіли, щоб цей досвід, підкріплений політичною волею, перебрали й інші реґіони.

І, по-друге.
Ми свідомі нашої європейської перспективи. В транскордонну співпрацю і здобутки на ниві міжнародної допомоги вкладаємо чимало часу і власних зусиль. І маємо результати – наша область має друге місце після національного рівня із залучення коштів з усіх джерел технічної підтримки.  Приміром, з 32 мільйоонів  євро, з 17 проектів, котрі здобули перемогу в 1/4 конкурсу “Польща-Білорусь-Україна”, Львівщина присутня в десяти  і отримає 6,65 мільйона  євро. Ми перемогли усі регіони, в тому числі Польщі і Білорусі, і матимемо на два роки ресурс тотожний обсягу річного розподілу на область державного фонду регіонального розвитку. Та головне не сама сума, бо вона мізерна із ресурсом, які на свій розвиток отримує з ЄС, приміром сусіднє з нами Люблінсьське воєводство. Ми отримуємо безцінний досвід на рівні органів місцевого самоврядування повноцінно працювати, власне в проектному режимі за правилами Євросоюзу.  І так, маємо велику амбіцію. Ми хочемо стати пілотним регіоном, який претендує  мати прямі стосунки, які з Єврокомісією мають всі області в ЄС. І ми хочемо потягнути разом із собою, власне всі чотири  карпатські області – за Вашою допомогою, пане Президенте, це підйомний проект. Для того щоб на це вийти, нам потрібна спільна стратегія на ці чотири області: Львівську (в якій доводиться керувати), Закарпатську (з якої родом), Чернівецьку та Івано-Франківську. А тут вже прохання до керівника Уряду, Віце-прем’єра Геннадія Зубка. Ми, чотири області, подали спільно з Мінреґіоном спільний проект на конкурс із секторальної підтримки. Переможемо в конкурсі, матимемо документ, який вкупі з інституційним полем можна, як то кажуть, продавати на міждержавному рівні – ідею з пілотним проектом отримання дотацій за схемою ЄС можна починати втілювати в життя як продовження угоди про Асоціацію.
На завершення ще раз наголошу: об’єднання зусиль або єдність помножені на два вектори роботи: допомога українському сходу і ставка на міжнародне співробітництво з ідеями наблизитися до ЄС першими – це наша на сьогодні стратегія розвитку і формула успіху.
Дякую за увагу!»

Довідка:

Рада реґіонального розвитку – консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Утворений з метою сприяння взаємодії державних органів з органами місцевого самоврядування у питаннях напрацювання оптимальної моделі розвитку місцевого самоврядування і територіальної організації влади; децентралізації управління реґіональним розвитком; вирішення проблемних питань життєзабезпечення реґіонів.

Прес-служба Львівської обласної ради