Й щороку 19 листопада на місці, де на розі нинішньої вулиці Шевченка (ріг колишніх Чацького та Міцкевича) далекого 1942 року куля гестапівця обірвала життя письменника збираються шанувальники творчости автора «Цинамонових крамниць», аби вшанувати його і його пам’ять і віддати шану всім, хто того дня загинув на вулицях окупованого міста. А вбито було тоді в Дрогобичі на вулицях 265 євреїв…

Вперше подібний захід відбувся 1992 року, в п’ятдесяту річницю загибелі мистця. Потому була перерва. Традицію відновлено 2001 року, й відтак 19-20 листопада відбувається в Дрогобичі «Друга осінь» – екуменічна молитва й літературно-мистецькі зустрічі, виставки тощо в інтенції Бруно Шульца та людського порозуміння та єднання…

Цьогоріч, як і в попередні роки, на місці, де було вбито мистця, зібралися дрогобичани, гості з-закордону: члени Товариства «Фестиваль Бурно Шульца з Любліна, голова Фундації культури імені Шульца з того ж міста Хенрик Ковальчик з дружиною Евою, шанувальники його творчости з інших міст Польщі, була фотомисткиня Лолі Кантор зі США, консули Генерального Консульства РП в Луцьку Кшиштоф Савіцький і Тереса Хрущ, колишній Амбасадор Польщі в Ватикані Пьотр Новіна-Конопка…

Перед початком Шульцівських листопадових днів про багатолітню традицію «Другої осені», своєрідного «малого» фестивалю Шульца в Дрогобичі, про життя, творчість й трагічну загибель мистця говорила директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі, доцент Дрогобицького  державного педагогічного університету імені Івана Франка Віра Меньок.

Відтак колишній директор Польського Інституту книжки Ґжеґож Ґауден і львівський дослідник літератури та перекладач Юрко Прохасько читали фраґмент з «Другої осені» в ориґіналі та в українському перекладі Юрія Андруховича.

А вже потім лунала екуменічна молитва на місці трагедії, що сталася 75 років тому в окупованому нацистами Дрогобичі. Її читали священики греко-католицької, православної та римсько-католицької конфесій та голова Дрогобицької єврейської громади. Промовляв до присутніх і один з найвизначніших теологів сучасної Польщі, давній симпатик Дрогобича учасник Шульцівських фестивалів отець-домініканець Томаш Достатній.
Завершив скорботну церемонію виступ славетного польського хору «Кайрос» під орудою композитора Бориса Сомершафа. Й цей спів багато хто слухав зі сльозами на очах…

Обидва дні літературно-мистецького проекту «Друга осінь»  цьогоріч також  виявилися насиченими, та ще й побачили й почули  дрогобичани та гості чимало нового, що різнить нинішні, шістнадцяті, Шульцівські дні від попередніх.

Майже відразу по спільній молитві в міській бібліотеці імені Чорновола відбулися, традиційні, «Листопадові зустрічі». Спершу було представлено другий том збірки «Acta Schulziana” з новими дослідженнями українських та польських дослідників на тему  творчости Бруно Шульца та його міста інспірації. У дискусії взяли участь Наталія Філевич (Львів), Павел Прухняк (Краків), Юрко Прохасько (Львів), Єжи Ковалевський. Модерували зустріч Віра Меньок та Ґжеґож Юзефчук.

Також в рамках цієї частини проекту Іван Дудич з Львівської ґалереї мистецтв виголосив доповідь про Бруно Шульца як художника.

По зустрічі в бібліотеці учасники та гості перейшли до розташованого неподалік Центру душпастирства молоді Самбірської-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Там було відкрито виставку «Від Собору до Канонізації», присвячену двом видатним Папам, святим римсько-католицької церкви Івану ХХІІІ та Івану Павлові ІІ.

Виставка ця була організована 2014 року  зусиллям Посольства Республіки Польща при Святому Престолі зв’язку з канонізацією цих двох видатних представників римсько-католицької церкви. Унікальні матеріали (світлини та тексти) й значною мірою організація виставки і її показ в різних містах і країнах належить Войцеху Боновичу, отцеві-домініканину Томашеві Достатньому, Пьотрові Новині-Конопці та Тадеушу Конопці, Мацєю З’ємбі з ордену домініканців, сестрі-францисканці Альберті Хоронжичевській.

Отець Томаш Достатній відкрив виставку, розповів про те, як її готували, про нещодавній її показ у Львові й важливість експозиції в Дрогобичі, саме у греко-католицькому душпастирському центрі, позаяк і це – певний елемент українсько-польського поєднання та порозуміння в «недобрі часи», як окреслив наші дні Ґжеґож Ґауден.

В своєму виступі колишній Посол Польщі в Ватикані Пьотр Новіна-Конопка зокрема підкреслив, що «без Івана ХХІІІ і Ватиканського Собору не було би Івана Павла ІІ». Також ішлося у виступі колишнього Посла про найвизначніші  постаті в історії польського католицизму нової доби Тадеуша Мазовецького,  ксьондза-професора Юзефа Тішнера, отця Тадеуша Федоровича,  про їхні зв’язки з Папою Іваном Павлом ІІ, про пошуки порозуміння між поляками та українцям, чого так прагнув святий Папа.

Сама ж виставка дуже інформативна й цікава, адже презентує багато незнаного досі з того, що стосується двох найвизначніших Пап ХХ сторіччя.

Найбільш яскравим заходом того дня став концерт знаменитого чоловічого вокального хору «Кайрос» з Любліна під орудою композитора Бориса Сомершафа в катедральному соборі святої Трійці УГКЦ.

Лунала українська та польська духовна музика, а також було представлено ораторію Бориса Сомершафа «Carmina luminosa» („Світлиста пісня ”).

Цьогоріч виповнюється 800 років орденові домініканців. З цієї нагоди власне й організовано торік і нинішнього року  виступи «Кайросу» в Україні (ініціатор – той же невтомний Томаш Достатній). Побував колектив уже в Києві та у Львові, до Дрогобича приїхав з Чорткова.

Перед початком концерту гостей представила Віра Меньок, опісля промовляли отець Томаш Достатній і Ґжеґож Ґауден. Перший говорив про хор, його виступи в Україні, пан Ґауден наголосив на важливості цієї події, на тому, що вкрай важливо, що серед міст відвідуваних «Кайросом» є й Дрогобич, до того ж удруге (декілька років тому брав участь знаменитий хоровий колектив у одному з дрогобицьких Шульцфестів). Що це – також  один з моментів поєднання.

Амбасадор Пьотр Новіна-Конопка в своєму слові підкреслив: «нашої унікальної культури Пограниччя не зможуть знищити заяви політиків, останнім часом і польських (за що мені стає соромно), котрі зневажають нашу спільну спадщину, наші спільну вразливість і прагнуть відібрати в нас відчуття єдности…»

Фінальним акордом, після численних овацій хору “Кайрос” Бориса Сомершафа під склепінням давнього дрогобицького храму пролунала вітальна грузинська пісня «Мравалжамієр», що теж справило потужне враження на слухачів, котрі були заскочені музикою та співом такої якости.

На завершення першого дня «Другої осені» гості здійснили мандрівку нічним Дрогобичем, де довідалися про таємниці старої Ратуші, побували й на її вежі, де з висоти пташиного лету оглянули ті місця, які в своїй ґеніальній прозі оспівав Бруно Шульц. Варто сказати, що це був уже другий спацер, адже в обідню пору польські гості оглянули найважливіші пам’ятки «єдиного міста в світі», зокрема – помилувалися малярством у дерев’яній церкві святого Юра, внесеній нині до переліку пам’яток культурної спадщини ЮНЕСКО…

Наступного дня   тривали зустрічі в бібліотеці імені Чорновола. Спершу – у виконанні студенток українсько-польської філології ДДПУ імені Франка присутні прослухали «Невигадані історії з Дрогобича та околиць (1942-1944)»  – спогади свідків лихоліття нацистської окупації зібрані дрогобичанкою Наталією Яцків. Ці правдиві документи відкрили чимало нового у тому, що відбувалося в ту пору  в місті, зокрема й про  винищення дрогобицького єврейства.

Відтак професор, доктор габілітований Павел Прухняк презентував портал stronypoezj.pl, присвячений сучасній польській поезії.

Потім свою коротку прозу представили п’ятеро дрогобицьких і львівських письменників Андрій Юркевич, Роман Онишкевич, Уляна Кацал, Єва Райська, Наталка Янушевич. Йшлося про нещодавно  започатковану Олександром Гейдеком, дрогобицьким мистцем з Мюнхена серію «Есе про все», котра вже відома читачам, в якій і вийшли твори молодих літераторів. Презентація («літературна постпрем’єра») – ще одне свідчення, що все ж ще  є в Дрогобичі культурне життя, є люди, які й за нинішніх, не надто сприятливих, умов творять вартісне і мають що повісти містові та світу.

Шістнадцята «Друга осінь» в Дрогобичі завершилася, й має вона вже й добру опінію тих, хто цими днями відвідав місто, де народилися «Санаторія під клепсидрою» та «Ідолопоклонницька книга» й традиційно широкий розголос.

Та все ж місто не прощається з шанувальниками Великого Бруно надовго: вже на початку  червня наступного 2018 року Дрогобич прийматиме учасників VIII Міжнародного фестивалю Бруно Шульца.

 

Світлив автор