«Під скляним ковпаком» – ценапівавтобіографічна розповідь про життя самої Сильвії Плат, яка страждала на важкі форми депресії, про соціальні і ментальні «ковпаки», під якими перебували жінки у 1950-их роках. Видання «Старим Левом» цього роману – унікальне не лише тому, що воно перше в Україні, а й тому, що ілюстроване. Понад 20 малюнків, створених Анастасією Стефурак, та креативний дизайн книжки додають і так неймовірно сильному і проникливому тексту нової візуальної площини і глибини.

В основі творчості Сильвії Плат (1932 – 1963) лежать особисті переживання, відчуття і страхи. 1982 року за «Збірку віршів» Сильвії Плат посмертно присудили Пулітцерівську премію через майже 20 років після її самогубства на ґрунті депресії. Плат наклала на себе руки 1963 року – через місяць після першої публікації роману «Під скляним ковпаком» у Великій Британії. Ця багато в чому автобіографічна книга письменниці стала класикою американської (і не тільки) літератури ХХ століття.

Головна героїня роману Естер Ґрінвуд отримує можливість стажуватися у модному жіночому журналі в Нью-Йорку. Вона впевнена – їй під силу підкорити це місто та здійснити заповітну мрію: стати письменницею. Але за красивими показами мод, коктейльними вечірками, новими знайомствами криється байдужість оточуючих і проблеми нового «дорослого» життя. Дуже швидко Естер розуміє, що починає втрачати контроль над собою і все більше занурюється в самотність та депресію.

Художниця Анастасія Стефурак намагалася відтворити в оформленні атмосферу Нью-Йорка 1950-их років. «Для цього я віддала перевагу чорно-білій гамі у поєднанні з пастельним рожевим відтінком, який був популярним в масовій культурі того періоду, – каже авторка художнього оформлення книги.–Окрімтого, рожевий колір – ніжний і фемінний, по суті, це розбілений відтінок червоного -кольору крові. В одному з розділів, коли стан головної героїні погіршується, кольорова гама переходить в темно-сірі тони, а на двох розворотах стає чорним проваллям, після чого знову з’являються світлі кольори.Для відчуття ретро атмосфери використано текстури, потертості, фотографії Нью-Йорка, зображено речі того періоду: косметику, намисто, телефон, друкарську машинку, крісло, стиль одягу і зачісок. На декількох ілюстраціях головна героїня зображена з чоловіками в поп-арт стилі, напрямку в мистецтві 1950-60-их».

Силует ковпака, що навис над Естер, виринає і повторюється в формі піґулок, у обрисах ванни-капсули, в посудинах з ембріонами немовлят, в сильветі, одягненому в светр, вони повторюються у формах арок, крізь які проходить дівчина.У графічному оформленні є лінійність деяких зображень, яка втілює прозорість скла, внутрішню пустоту героїні: «Я почувалася геть вкляклою, геть порожньою». Як-от в ілюстраціях де вона одягається, провалюється під воду, стоїть «прозора» посеред лікарняного коридору.

«Естер як тендітна беззахисна квітка, яка знаходиться під скляним ковпаком, під яким вона поволі мориться і в’яне, – каже Анастасія Стефурак. – “…здавалося, всі кістки зараз тріснуть і сік порсне з мого тіла, мов із розітнутого стебла”. Я застосувала квіткові алегорії в декількох ілюстраціях. Квітка, що знаходиться під скляним ковпаком відкриває книгу і ця ж квітка в кінці вже без ковпака: “Скляний ковпак висів у повітрі на метр вище від моєї голови. Я відкрилася повітряним потокам”. Квіти-спідниці популярних фасонів 50-60х років, квітка-мозок з котрої облітають пелюстки, алегорія зрізання квітки, вуста-пелюстки, квіткова “червінь розквітає на зап’ястках пелюстка за пелюсткою”.

З відгуків:

The Independent

«Ця книга – глибоке проникнення у найтемніші й болісні куточки людської психіки, яка ховається під скляним ковпаком екстраординарних досягнень».

 The Gardian

«Достатньо милий і саркастичний, проте болючий і сумний роман. Стигма психічного захворювання дуже добре представлена в книзі. Чи знали ви, що люди тоді ще не розуміли цього, думаючи, що це – вибір?».

TheTelegraph

«На відміну від багатьох письменників, справжня історія Плат така ж переконлива, як і будь-яка її вигадка. Її життя, сповнене барвистих злетів і падінь постійно підсилює нашу інтерпретацію її творів».

Юлія ТУНІК-ЧОРНА,

речниця «Видавництва Старого Лева»