Спершу  Указом Президента України від 26 листопада 1998 року останню суботу листопада було оголошено Днем пам’яті жертв голодомору, відтак  Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став  Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій.

2002 року Україна відзначала сумне 70-річчя масової загибелі мешканців країни від голоду в 1932-33 роках. Під час проведення заходів керівництво держави  наполягало на міжнародному офіційному визнанні цього Великого Голоду  геноцидом українського народу.

Перший голодомор  1921-22 років в постреволюційному СРСР  більш відомий в історії як «голод Поволжья», хоча внаслідок загибелі врожаю через найсильнішу посуху голодом були охоплені не тільки Поволжя, але і багато губерній Південного Уралу, Сибіру, а також і​​ північні райони Казахстану  та Україна.

За деякими даними, загальне число тих, хто постраждав від голоду, досягало 30 мільйонів чоловік. Загалом у 1921-1922 роках населення колишньої імперії, за даними статистика П. Н. Попова, скоротилося на 5,2 мільйона осіб, за іншими підрахунками – на сім мільйонів осіб.

Український Голодомор 1932-1933 років визнано злочином проти людства. Голод був наслідком не лише збільшення примусових хлібозаготівель у той період, але й повного вилучення продовольства у всіх реґіонах СРСР, населення яких на понад дві третини складали українці.

Терор голодом, депортації, індивідуальні масові репресії були спрямовані проти України як національної республіки.

Впродовж минулого сторіччя Україна пережила три голодомори: 1921-1923 років, 1932-1933 років, 1946-1947 років, але другий був найбільш масовим і жорстоким.

За даними істориків, протягом 1932-33 років жертвами голоду, що виник унаслідок адміністративних заходів радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від семи  до десяти мільйонів українців. Таким чином  у ті трагічні роки Україна втратила від десяти  до 25 відсотків свого населення, щодня гинуло до  25 тисяч осіб, тисяча  – за годину,  17 осіб  – щохвилини. Як стверджують фахівці, якби Україна не пережила Голодомору, її населення нині було б удвічі більшим – до 100 мільйонів осіб.